Хвороба Меньєра – це негнійне захворювання внутрішнього вуха, яке характеризується збільшенням обсягу лабіринтової рідини та підвищенням внутрілабіринтного тиску. Це призводить до нападів прогресуючої глухоти, шуму в вухах, запаморочень, порушень рівноваги та вегетативних розладів, таких як нудота та блювота.

Зазвичай хвороба Меньєра є односторонньою, але у 10-15% випадків може бути двосторонньою. Вона розвивається без передумов гнійного процесу у середньому вусі і органічних захворювань головного мозку та його оболонок. Напади можуть зменшуватися з часом, але порушення слуху продовжує прогресувати.

Хвороба Меньєра найчастіше виникає у віці 30-50 років. Її класифікація включає класичну форму (з порушенням слухової та вестибулярної функцій), кохлеарну форму (з початковими слуховими розладами) та вестибулярну форму (з початковими вестибулярними розладами).

Теорії

Існують різні теорії, які пов’язують виникнення хвороби Меньєра з реакцією внутрішнього вуха на різні пошкодження, такі як порушення водно-сольового обміну, алергічні захворювання, ендокринні або судинні захворювання, а також вірусні чи бактеріальні зараження.

Діагностика

Для діагностики хвороби Меньєра використовуються різні методи, такі як отоскопія, дослідження слуху та вестибулярного апарату, а також магнітно-резонансна томографія. Лікування зазвичай проводиться амбулаторно, і включає консервативні методи, хоча у 5-10% випадків може знадобитися хірургічне втручання.

Рекомендації

Пацієнтам рекомендується обмежити фізичну активність під час нападів та дотримуватися дієти, яка може включати обмеження споживання їжі та кухонної солі. Крім того, важливо проводити регулярну оцінку слуху, оскільки погіршення слуху може прогресувати з часом.