Лабораторна діагностика токсоплазмозу поки не отримала широкого застосування в медичній практиці через складнощі виявлення токсоплазм, необхідність використання висококоштовних діагностичних засобів та лабораторного обладнання.
Найбільш перспективним, чутливим та специфічним методом діагностики токсоплазмозу серед усіх серологічних реакцій на сьогоднішній день є імунноферментний аналіз (ІФА), який впроваджено в роботу імунологічної лабораторії Республіканського центру з профілактики та боротьби з ВІЛ-СНІДом. Добре себе зарекомендували діагностичні тест-системи “Соватест” (Чехія) та “Лабсистемс” (Фінляндія) для визначення антитіл класів IgM та IgG до токсоплазм. Ці тест-системи можна використовувати для діагностики токсоплазмозу у всіх обстежених, включаючи і тих, хто інфікований ВІЛ.
Останніми роками розроблені та широко застосовуються в практичних лабораторіях тест-системи для виявлення антитіл класу IgM та IgG в імунноферментному аналізі (ІФА). IgM антитіла до Т. gondii, як правило, не присутні на значущому рівні більше 1 року після первинного зараження і не спостерігаються під час реактивації. Тому якісне визначення наявності анти-T. gondii IgM антитіл дає швидке підтвердження гострої чи недавньої інфекції. Крім того, перевірка на анти-T. gondii IgM антитіла у новонародженого одночасно з перевіркою материнських анти-T. gondii IgM антитіл дозволяє проводити ранню діагностику вродженого токсоплазмозу.
Кількісне визначення IgG антитіл до T. gondii є прагматичним діагностичним підходом для визначення імунного статусу вагітної жінки та новонародженого. IgG антитіла проти токсоплазм можуть бути присутні в організмі протягом усього життя. Таким чином, постійний титр IgG антитіл свідчить про раннє зараження, тоді як чотириразове та більше збільшення титрів є ознакою активної інфекції. Послідовне багаторазове визначення рівня IgG антитіл у новонароджених дозволяє відрізняти вроджене зараження (постійний рівень) від неонатального (зростання титрів).
Результати аналізів та їх інтерпретація
|
Результати |
Інтерпретація |
|
|
IgM |
IgG |
|
|
– |
+ |
Жінка має імунітет, немає причин для тривоги |
|
+ |
низький титр |
Нещодавні інфіковані, рекомендується аборт |
|
низький титр |
+ |
Рекомендується повторити тест через два тижні |
Якщо титр IgG антитіл при повторному аналізі через два тижні не збільшується, то немає підстав для тривоги. У випадку зростання титру IgG рекомендується розглядати можливість аборту. Слід зазначити, що у пацієнтів із ВІЛ синтез специфічних антитіл до токсоплазм може бути значно ослаблений, тому використання методів виявлення антигенів токсоплазм стає більш надійним підходом. Для цих цілей використовуються ІФА та імуноблотинг.
У останні роки також були розроблені та широко використовуються тест-системи для визначення антитіл класу IgM та IgG за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). IgM антитіла до Т. gondii зазвичай відсутні протягом значного періоду після первинної інфекції та не виявляються під час реактивації. Таким чином, якісне визначення наявності анти-T. gondii IgM антитіл швидко підтверджує гостру або недавню інфекцію. Крім того, перевірка IgM-антитіл до T. gondii у новонародженого одночасно з перевіркою материнських IgM-антитіл дозволяє рано визначити вроджену токсоплазмоз.
Кількісне визначення IgG-антитіл до T. gondii є прагматичним діагностичним підходом для визначення імунного статусу вагітної жінки та новонародженого. IgG-антитіла до токсоплазм можуть зберігатися в організмі протягом усього життя. Отже, постійний титр IgG-антитіл свідчить про раніше зараження, тоді як чотирикратне чи більше збільшення титрів є ознакою активної інфекції. Послідовне багаторазове визначення рівня IgG-антитіл у новонароджених дозволяє відрізнити вроджене зараження (постійний рівень) від неонатального (збільшення титрів).
У цілому, діагностика токсоплазмозу має базуватися на комплексі різних методів дослідження. У цьому контексті перевага віддається доступним, високочутливим, специфічним та економічним діагностичним тестам. Зараз вимогам відповідає ІФА.
Оскільки симптоми токсоплазмозу можуть різнитися великою різноманітністю і не є специфічними, постановка діагнозу лише на підставі скарг пацієнта практично неможлива. Таким чином, при діагностиці токсоплазмозу збільшується значущість лабораторних методів дослідження та діагностики. Лабораторні методи діагностики токсоплазмозу включають паразитологічні та імунологічні методи.
Паразитологічні методи діагностики токсоплазмозу базуються на безпосередньому виявленні та вивченні токсоплазми в організмі хворого людини.
Токсоплазми можна виявити або при аналізі клітин хворого, або при зараженні чутливих до токсоплазмозу тварин.
Біоматеріалом для паразитологічного дослідження можуть бути будь-які біологічні рідини (кров, слина, спинномозкова рідина), а також проби органів і тканин, отримані при біопсії.
Паразитологічне дослідження може виявити токсоплазму в чистому вигляді, видно її при прямому мікроскопічному дослідженні фарбованого препарату нативного матеріалу або виявити її генетичний матеріал (полімеразна ланцюгова реакція або ПЛР).
Проте паразитологічне дослідження має суттєві недоліки, які знижують його цінність та обмежують його застосування на практиці. Справа в тому, що токсоплазми, виявлені в біоматеріалі, свідчать лише про те, що людина була інфікована токсоплазмозом, але не надають жодних відомостей про те, наскільки давно це сталося. З іншого боку, відсутність в дослідженому препараті токсоплазми не свідчить про відсутність токсоплазмозу у людини.
По-перше, токсоплазми, вже проникнуті всередину тканин, не живуть в рідинах, які можна взяти для аналізу, тому патоген може просто не потрапити в досліджуваний матеріал.
По-друге, для того, щоб токсоплазма залишалася живою в біоматеріалі, потрібні певні умови, і при їх невиконанні патоген токсоплазмозу просто не виживає до мікроскопії. Таким чином, результати паразитологічних досліджень завжди повинні порівнюватися з клінічною картиной захворювання.
На сьогоднішній день паразитологічні методи діагностики токсоплазмозу використовуються при вродженому токсоплазмозі у дітей до 1 року, при токсоплазмозі у хворих із ВІЛ, а також при поразці токсоплазмами очей — тобто в тих випадках, коли давність інфікування не важлива і важливо просто відповісти на питання: чи є токсоплазми в організмі.
Більш точну інформацію може надати імунологічне дослідження на токсоплазмоз. Існує кілька імунологічних методів діагностики.
На сьогодні лідируюче положення серед них займає імуноферментний аналіз — ІФА.
Суть цього методу — визначення специфічних антитіл до токсоплазми, при цьому визначається не лише наявність чи відсутність цих антитіл, а й їхня кількість. Для дослідження на антитіла можуть використовуватися не лише сироватка крові, а й спинномозкова рідина, вміст склоподібного тіла, околоплідні води. ІФА допомагає визначити і давність зараження людини токсоплазмозом.
