Ентеробіоз – гельмінтоз з групи нематозів. Хвороба характеризується болем в животі, зниженням апетиту, періанальним зудом.
Збудником ентеробіозу є гострики (Enterobius vermicularis). Довжина самця – 2-5 мм, самки – 9-12 мм. Статевозрілі гострики паразитують в нижньому відділі тонкої кишки, в сліпій кишці і початковій стадії ободової кишки. Самки гостриків мігрують в пряму кишку, активно виходячи із заднього проходу, і відкладають яйця в періанальних складках. Яйця досягають стану інвазійних через 4-6 годин. Тривалість життя самки гельмінта – 1-3 тижні.
Джерелом збудника інвазії є хвора людина. Зараження відбувається при попаданні яєць гельмінта в шлунково-кишковий тракт в основному через руки хворого, на які яйця потрапляють при чуханні зудячих місць (аутоінвазія). Також яйця можуть проникати в ніс і рот з пилом, потім проковтуватися зі слиною і слизом. Факторами передачі ентеробіозу також служить натільна і постільна білизна хворого, унітази в туалетах, нічні горщики, інші предмети домашнього ужитку, дитячі іграшки. Часто відбувається самозараження хворого: з пальців яйця заносяться в рот.
Основний симптом – періанальний свербіж, що виникає ввечері та вночі в результаті виповзання гостриків з анального отвору. При слабкій інвазії свербіж з’являється періодично при дозріванні чергових поколінь самок, триває 1-3 дні, потім зникає, а через 2-3 тижні відновлюється. При сильній інвазії свербіж постійний і болісний. В результаті розчісування може приєднатися вторинна бактеріальна інфекція і розвинутися дерматит з стійкою течією. Можливий розвиток сфінктеріата і парапроктиту. Характерні переймоподібні болі в животі, стул іноді прискорений, випорожнення кашоподібні, іноді з домішками слизу. Часто у хворих спостерігається безсоння, головні болі, стомлюваність, дратівливість. У дітей можливе зниження пам’яті, неуважність, енурез. У дівчаток в результаті попадання гостриків в статеву щілину часто розвивається вульвовагініт. При ректороманоскопії на слизовій оболонці прямої кишки видно точкові геморагії, ерозії, судинний малюнок посилений. Слизова оболонка сфінктера набрякла, гіперемована і болюча.
Діагноз грунтується на клінічній картині і результатах лабораторних досліджень, підтверджується при виявленні яєць гостриків в зіскобі І періанальної області або самок гельмінта на поверхні фекалій. Дослідження фекалій на яйця паразитів малоефективно, так як в кишечнику гострики зазвичай яєць не відкладають. Тільки на наявності перианального свербіння діагноз не ставиться, так як він спостерігається і при ряді інших захворюваннях (наприклад, нейродерміті, раку прямої кишки, трихомонадному кольпіті, кандидамікозі, цукровому діабеті, лімфогранулематозі).
При слабкій неускладненій течії для лікування ентеробіозу досить ретельного дотримання гігієни тіла і чистоти житла, так як тривалість життя гостриків невелика. При складному перебігу хвороби застосовують лікарські препарати – комбантрин, мебендазол, пірантел, препарати піперазину.
Дітей і персонал дошкільних установ, школярів 6-10 років обстежують на ентеробіоз один раз на рік. Перехворілих тричі з тижневим інтервалом обстежують на наявність гостриків. При виявленні гостриків або їх яєць лікування повторюють, але не раніше ніж через 2 тижні після закінчення першого курсу лікування.
Хворому вранці і ввечері не обходимо підмиватися водою з милом, після чого чистити нігті і ретельно мити руки, спати в трусах, які міняти щодня, постільну білизну міняти кожні 2-3 дні. У приміщеннях слід робити вологі прибирання, після чого ганчірки викидати або кип’ятити. В осередку ентеробіозу необхідно суворе дотримання чистоти житла, службових, шкільних приміщень.
