Сальмонельоз – гостре інфекційне захворювання з широким рядом клінічних проявів. Найбільш виражена симптоматика – шлунково-кишкова у вигляді запальних захворювань шлунка і кишечника. Гастроінтестинальні порушення внаслідку викликають інтоксикацію, зневоднення і приєднання інших клінічних проявів.
Збудником захворювання є велика група бактерій із сімейства сальмонел – грамнегативні рухливі палички, які переносять велику кількість ендотоксинів. Ці мікробактерії володіють підвищеною стійкістю до умов зовнішнього середовища: у воді вони здатні жити протягом 120 днів, період їх збереження в м’ясі і ковбасі – від 2 до 4 місяців, в сирах – до 1 року, в землі – до 1,5 року. Ідеальним середовищем існування для сальмонел є м’ясні та молочні продукти, а в сирих яйцях бактерія здатна також посилено розмножуватися, створюючи цілі колонії. При цьому смак і консистенція продукту ніяк не змінюється, в чому не допоможуть навіть соління і копчення.
Людський організм надзвичайно чутливий до сальмонельозної інвазії. Причина зараження – проникнення сальмонел в організм. Переносниками сальмонел найчастіше є тварини: дичина, домашня птиця, свині, велика рогата худоба. Особливо інтенсивно в останні роки сальмонельоз став поширюватися серед курей. Пташиний послід для них став сприятливим середовищем проживання, а повсюдність поширення його зробив цю субстанцію надзвичайно контагіозною. Зараження може відбуватися при догляді за тваринами на фермі, забої худоби на м’ясокомбінатах, використанні в їжу зараженого м’яса, молочних продуктів, яєць. 10% собак і кішок також є носіями сальмонел.
Носієм сальмонел може виявитися і людина. Особливо схильні до зараження діти у віці до 1 року, так як в цей період незміцнілий організм особливо чутливий до бактерій.
Шлях передачі сальмонельозу – фекально-оральний, через їжу. Можливий контактний шлях зараження в побутових умовах: через предмети загального користування, дитячі іграшки, немиті руки батьків і медперсоналу, нічні горщики, нестерилізовані предмети медичного призначення.
Відомий ще один інвазивний фактор – пил з вмістом частинок посліду заражених птахів.
Найбільш поширена форма перебігу захворювання – шлунково-кишкова (90% всіх випадків сальмонельозу), хоча існує також генералізована (тифоподібний і септичний варіанти).
Прояв інфекції починається дуже швидко: вже через кілька годин після вторгнення сальмонел в організм. При цьому людина відчуває такі симптоми: підвищення температури, головний біль, озноб, ломота в тілі. Потім приєднується біль в животі, нудота і сильна блювота, діарея. Згодом діурез скорочується, але відзначається здуття живота з невеликою хворобливістю при пальпації.
Лікар поставить точний діагноз після оцінювання клінічної картини і ретельного опитування хворого (що їв, де працює, де харчувався і т.д.) Діагноз підтверджується результатами аналізів біологічних рідин. Дослідженню також може бути піддана їжа, яку їв пацієнт.
Лікування сальмонельозу відбувається в умовах стаціонару. Починають лікування з промивання шлунково-кишкового тракту і призначення ентеросорбентів (активоване вугілля, ентеродез, ентеросгель, полісорб).
Залежно від втрати рідини виділяють 3 (іноді 4) ступеня дегідратації: до 5%, 5-10% і понад 10% сукупної рідини організму. При 1-2 ступені дегідратації призначається водно-сольовий розчин з глюкозою, наприклад, регідрон, глюкосолна. При дегідратації 3 ступеня – внутрішньовенно струминне введення полііонних кристалоїдних розчинів (трисоль, квартасоль).
Після проведення корекції водно-електролітного балансу проводять дезінтоксікаціонні заходи шляхом запровадження гемодезу, реополіглюкіну та інших макромолекулярних колоїдних препаратів.
При шлунково-кишковій формі сальмонельозу антибіотики не призначають. Винятки становлять генералізовані форми захворювання.
Як допоміжні засоби при сальмонельозі призначають еубіотики (лінекс, біофлор), ферменти (фестал, мезим), спазмолітики (но-шпа).
При сальмонельозі обов’язково дотримання суворої дієти: з меню виключають молочні продукти, чорний хліб, огірки, бобові, квашену капусту, цитрусові, виноград, гостру їжу, алкоголь.
