ƒ≥ти —онц€
ƒ≥ти —онц€

Ќародженн€ малюка — це завжди довгооч≥куваний ≥ хвилюючий момент дл€ будь-€коњ с≥м'њ. ƒев'€ть м≥с€ц≥в ваг≥тност≥ проход€ть в тривоз≥, чеканн≥ ≥ любов≥. јле що, €кщо в пологовому будинку батькам кажуть, що њхн€ дитина не така €к вс≥, ≥ поправити вже н≥чого не можна? —индром ƒауна Ч це завжди шок, справитис€ з €ким можуть не вс≥.

ўо таке синдром ƒауна?

—индром ƒауна Ч одне з найпоширен≥ших генетичних порушень. „астота народженн€ таких д≥тей приблизно один на 800-1000 новонароджених.

„асто можна почути терм≥н «хвороба ƒауна», однак под≥бне твердженн€ вкрай некоректно ≥ нав≥ть абсурдно.

—индром ƒауна не Ї хворобою. ¬же саме слово Ђсиндромї передбачаЇ певний наб≥р ознак чи особливостей. ¬перше вивченн€м та описом даного синдрому зайн€вс€ англ≥йський л≥кар Ћенгдон ƒаун в 1866 роц≥, його ≥м'€ ≥ послужило назвою синдрому. јле лише в 1959 роц≥ французький вчений ∆ером Ћежен встановив причину синдрому Ч зайву хромосому.

як в≥домо, кожна людська кл≥тина м≥стить наб≥р з 46 хромосом.  ожна хромосома передаЇ ознаки, €к≥ людина успадковуЇ в≥д батьк≥в. ¬с≥ хромосоми розташован≥ парами: половина Ч материнських, половина - батьк≥вських. ” людей з синдромом ƒауна в 21-й пар≥ присутн€ зайва хромосома, тобто у них всього 47 хромосом. —ам д≥агноз Ђсиндром ƒаунаї може бути поставлений т≥льки л≥карем-генетиком за результатами анал≥зу кров≥.

÷€ додаткова хромосома з'€вл€Їтьс€ в результат≥ випадковост≥ при утворенн≥ сперматозоњда чи €йцекл≥тини, або п≥д час под≥лу кл≥тини в результат≥ запл≥дненн€, коли сперматозоњд ≥ €йцекл≥тина зливаютьс€.

ƒо наших дн≥в немаЇ ч≥ткоњ в≥дпов≥д≥, в≥д чого в≥дбуваЇтьс€ ц€ генетична аномал≥€. Ќа це не впливаЇ не кл≥мат, не стан еколог≥њ, не нац≥ональн≥сть, здоров'€, спос≥б житт€ або добробут батьк≥в. ƒ≥ти —онц€, €к њх ще називають у сусп≥льств≥, народжуютьс€ з однаковою частотою по всьому св≥ту, в с≥м'€х академ≥к≥в ≥ шахтар≥в, власник≥в банк≥в або безроб≥тних. Ќ≥хто не винен у народженн≥ дитини з синдромом ƒауна.

„им в≥др≥зн€ютьс€ д≥ти —онц€ в≥д звичайних д≥тей?

ћалюк≥в з синдромом ƒауна легко розп≥знати серед ≥нших. ¬с≥ вони дуже схож≥ м≥ж собою: у них низька потилиц€, низько розташован≥ вуха, широк≥ к≥стки носа, часто висунутий €зик, маленьк≥ розкос≥ оч≥. як правило, так≥ д≥тки дуже слабк≥, тому у них п≥двищений ризик серцевих захворювань, проблеми шлунково-кишково тракту, може бути слабо виражена функц≥€ щитовидноњ залози, часто спостер≥гаЇтьс€ порушенн€ зору.

ўе пару дес€тил≥ть тому загальноприйн€тим була думка, що д≥ти з синдромом ƒауна мають важку ступ≥нь розумовоњ в≥дсталост≥ ≥ не п≥ддаютьс€ навчанню. —учасн≥ досл≥дженн€ показали, що майже вс≥ так≥ д≥ти в≥дстають в ≥нтелектуальному розвитку, але всередин≥ ц≥Їњ групи њх р≥вень сильно розр≥зн€Їтьс€ Ч в≥д незначного в≥дставанн€ до т€жкого ступеню. ≤ все ж б≥льш≥сть д≥тей —онц€ вчатьс€ ходити, говорити, читати ≥ писати ≥ робити все те, що робл€ть звичайн≥ д≥ти. јле дл€ цього њм необх≥дно забезпечити адекватне оточенн€ ≥ застосувати в≥дпов≥дну њм програму навчанн€.

—усп≥льство ≥ д≥ти з синдромом ƒауна

ўороку в ”крањн≥ народжуЇтьс€ в≥д 300 до 400 д≥тей з синдромом ƒауна. ћайже кожну третю таку дитину залишають у пологовому будинку. ѕоловина цих д≥тей помираЇ, не доживши ≥ до двох рок≥в. ќдиниц≥ доживають до сорока рок≥в. Ќа жаль, наше сусп≥льство з великою гидлив≥стю в≥дноситьс€ до цих незвичайних д≥тей. Ѕагато хто з нез'€совних причин вважають њх агресивними або небезпечними, а часто ми чуЇмо, €к слово Ђдаунї використовуЇтьс€ €к образа.

” цив≥л≥зованих крањнах дл€ д≥тей з синдромом ƒауна орган≥зовуютьс€ спец≥альн≥ навчальн≥ заклади. ƒ≥ти починають навчанн€ в дошк≥льному заклад≥ п≥д нагл€дом спец≥ально п≥дготовленого фах≥вц€: виховател€ або л≥кар€. “ак≥ д≥ти в≥дв≥дують дит€ч≥ садки, хоч ≥ на р≥к довше, н≥ж њх звичайн≥ однол≥тки. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ середньоњ школи њх зараховують до профтехучилищ, в €ких њм допомагають адаптуватис€ до профес≥йного середовища. 80% людей ≥з синдромом ƒауна можуть усп≥шно працювати в сфер≥ обслуговуванн€, вони здатн≥ самост≥йно заробл€ти соб≥ на житт€.

¬ ”крањн≥ ж проблеми вихованн€, навчанн€ ≥ розвитку д≥тей з синдромом ƒауна залишаютьс€ проблемою внутр≥родинною. ƒержава не посп≥шаЇ створювати робоч≥ м≥сц€ дл€ людей неповноц≥нних, а л≥кар≥, €к правило, д≥знавшись про д≥агноз, ставл€ть на них хрест.

јле вс≥м нам, членам сусп≥льства, батькам, виховател€м, медикам, сл≥д ще раз нагадати, що малюки з вадами у розвитку, набагато б≥льше розкриють своњ можливост≥, €кщо будуть жити в атмосфер≥ любов≥ ≥ соц≥ального прийн€тт€. √оловне не забувати, що любов сильн≥ша, н≥ж вирок л≥кар≥в.