МЕДИЧНА БИБЛЕОТЕКА

Лямбліоз

Лямбліоз – інвазія лямбліями, що протікає у вигляді дисфункції кишківника або як безсимптомне паразитоносійство.

 Джерелом інвазії є тільки людина. Зараження відбувається через рот при потраплянні в організм забруднених лямбліями харчових продуктів або води, а також при занесенні лямблій у рот брудними руками й т.п. Воротами інфекції є верхні відділи тонкої кишки. 

Встановлено, що для розвитку лямбліозу досить потрапляння кількох (до 10) цист. В організмі хазяїна вони розмножуються у величезних кількостях (на 1 см кв. слизової оболонки кишки може перебувати до 1 млн. лямблій і більше). Інвазовані лямбліями особи можуть виділяти з випорожненнями до 18 млрд. цист протягом доби.

Лямблії є строгими паразитами, вони не можуть харчуватися оформленими харчовими частками. Вегетативні форми можуть існувати тільки на поверхні слизової оболонки верхнього відділу тонкої кишки, механічно блокують слизову оболонку тонкої кишки, порушуючи пристінкове травлення, ушкоджують рухову активність тонкої кишки. Може спостерігатися посилене розмноження бактерій і дріжджових клітин. Це може призводити до порушення функцій жовчовивідних шляхів і підшлункової залози. Клінічні прояви лямбліозу багато в чому обумовлені погіршенням всмоктування, особливо жирів і вуглеводів. Знижується активність ферментів (лактази, ентеропептидази та ін.), знижується абсорбція вітаміну B12, порушується С-вітамінний обмін. Це вказує, що речовини, що продукуються лямбліями, прямо або побічно ушкоджують структуру мікроворсинок тонкої кишки.

Лямблії не можуть існувати в жовчовивідних шляхах (жовч їх вбиває). У зв'язку із цим лямблії не можуть бути причиною важких порушень печінки, холецистохолангітів (обумовлена ними рефлекторна дискінезія жовчовивідних шляхів сприяє лише нашаруванню вторинної бактеріальної інфекції), уражень нервової системи. Часто зустрічаються поєднання носійства лямблій з іншими захворюваннями. При поєднанні із шигеллами лямблії обумовлюють більш тривалі розлади кишківника, порушення імуногенезу й сприяють переходу дизентерії в хронічні форми. У більшої частини інвазованих осіб лямбліоз протікає латентно. Виникнення маніфестних форм пов'язане з масивністю інвазії, різною вірулентністю окремих штамів лямблій, станом імунної системи інвазованих осіб. Зокрема, у ВІЛ-інфікованих лямбліоз протікає значно важче. У осіб з імунодефіцитами частіше наступають рецидиви лямбліозу й повторне інфікування (реінфекція). Імунітет після перенесеного лямбліозу не дуже напружений і не тривалий.

Симптоми

У більшої частини інвазованих лямбліоз протікає без яких-небудь клінічних проявів (латентна форма); клінічно виражені захворювання протікають у вигляді гострої й хронічної форм. Інкубаційний період триває від 1 до 3 тиж. Захворювання починається гостро, у хворого з'являється рідкий водянистий стілець без домішок слизу й крові. Стілець неприємного запаху, на поверхні спливають домішки жиру. З'являються болі в епігастральній області (під "ложечкою"). Утворюється велика кількість газу, що роздуває кишечник, відмічається відрижка газом із сірководневим запахом. Відмічається зниження апетиту, нудота, може бути блювота, у деяких хворих незначно підвищується температура тіла. Гостра стадія лямбліозу триває 5-7 днів. В окремих хворих лямбліоз може затягтися на місяці й супроводжуватися порушенням травлення, зниженням маси тіла. У більшої частини прояви хвороби зникають мимовільно протягом 1-4 тиж. Хвороба може переходити в хронічну форму, що протікає у вигляді рецидивів, періодично з'являється здуття живота, можуть бути болі в епігастральній ділянці, іноді відмічається розріджений стілець. Хронічні форми лямбліозу спостерігаються переважно у дітей дошкільного віку. У клінічній симптоматиці відіграє роль і непереносимість молочного цукру. Ускладнень лямбліоз не дає.

Діагностика

Доказом лямбліозу є виявлення лямблій у вигляді вегетативних форм (у дуоденальному вмісті або в рідкому стільці) або цист (в оформленому стільці). При гострих формах виділення паразита починається з 5-7-го дня хвороби. При хронічних формах лямбліозу цисти виділяються періодично, тому для підтвердження діагнозу рекомендується проводити дослідження випорожнень з інтервалом в один тиждень протягом 4-5 тиж.