Арахноїдит
Арахноїдит – це запальне захворювання арахноїдальної  (павутинної) оболонки головного мозку із залученням у процес також м’якої мозкової оболонки.

Етіологія

Захворювання виникає при черепно-мозковій травмі, осередках фокальної інфекції (отит, фронтит, тонзиліт, гайморит, тощо),  загальних інфекціях (кір, пневмонія, грип). А також може виникнути у хворих мієлітом (арахномієліт),  енцефалітом (арахноенцефаліт).

Патогенез

Внаслідок впливу збудника, а також його токсинів, порушень лімфо- та кровообігу, набряку мозку у павутинній оболонці починає розвиватися реактивне запалення. В залежності від локалізації змін та характеру розрізняють: спинальний, кістозний, слипчивий, церебральний. Спинальний арахноїдит зустрічається у дітей рідко. За характером перебігу захворювання поділяється гострий (рідко), підгострий та хронічний.

Клінічна картина

При церебральному арахноїдиті із хронічним та підгострим перебігом відмічаються помірно виражені наступні загальномозкові порушення: запаморочення, іноді блювота, нудота,  головний біль розпираючого характеру, або давлячого. Постійний симптом даного захворювання – це головний біль. Він носить зазвичай постійний характер, періодично посилюється головний біль під впливом перегрівання, переохолодження, розумового та фізичного перенапруження та інших причин. Якщо дуже сильний головний біль, то може виникнути блювота. Також відзначаються емоційна лабільність, підвищена стомлюваність, загальна слабкість. Від переважної локалізації поразки залежать вогнищеві неврологічні порушення.
При конвекситальному арахноїдиті спостерігається вогнищева або розсіяна симптоматика. Також можуть виникати нерідко фокальні судомні напади, які переходити можуть у генералізовані напади з втратою свідомості.
Для оптохіазмального арахноїдиту є характерним те, що наступає зниження зору з двох сторін чи з одної сторони швидко або повільно прогресуючи. На очному дні можуть бути явища невриту або застою, атрофія зорового нерва,  атрофія дисків зорових нервів. Може спостерігатися птоз, двоїння в очах. Внаслідок цього у хворого можуть розвинутися гіпоталамічні обмінні порушення (ожиріння, нецукровий діабет).
Для арахноїдиту задньо-черепної ямки характерні мозочкові розлади: ністагм, порушення координації, м’язова гіпотонія.  Також проявляється періодичним інтенсивним головним болем з блювотою та нудотою, який періодично посилюється, може також розвинутися гідроцефалія. На очному дні може бути застій. Нерідко захворювання нагадує пухлину головного мозку.
До арахноїдита мосто-мозочкового кута належать такі ознаки: поразка лицевого нерва, одностороннє зниження слуху, пізніше приєднуються мозочкові розлади. Також може відбутися парез спастичний протилежних кінцівок.

Діагноз

Діагноз ставиться на основі неврологічного обстеження та після результатів комп’ютерної томографії або пневмоенцефалографії. Потрібно уникати гіпердіагностики арахноідітів.

Лікування

Хворим призначаються лікарем у гострому періоді антибіотики. Також призначаються загальнозміцнюючі, симптоматичні, розсмоктуючі та інші лікарські припарати.

Профілактика

Профілактика захворювання полягає у ранній діагностиці та лікуванні гострих інфекційних захворювань, профілактика черепно-мозкових травм, вогнищ фокальної інфекції, інфекційних захворювань.