Шепелявість - розлад мовлення, для якого характерна неправильна вимова шиплячих і свистячих звуків при збереженні граматичної будови, словникового запасу і збереженні розуміння мовлення.
Види шепелявості
Міжзубна шепелявість,
губно-зубна шепелявість,
призубна шепелявість,
шипляча шепелявість,
бічна шепелявість.
При шепелявості з'являється своєрідний шум під час вимови слів, який утворюється внаслідок попадання язика між зубами (частіше передніми) і при вимові свистячих звуків.
Причини шепелявості
Фахівці виділяють наступні причини розвитку шепелявості:
спадкова схильність,
недостатня рухливість язика,
неправильний прикус,
порушення фонематичного слуху,
недорозвиненість язика,
наявність щілини між передніми зубами,
травми ротової порожнини,
коротка вуздечка язика,
низька рухливість язика.
Симптоми шепелявості
Ознаками шепелявості є невірна постановка язика при вимові, порушення вимови шиплячих і свистячих звуків, під час вимови деяких слів з'являється перешіптування.
Діагностика шепелявості
Якщо шепелявість з'явилася у дитини, слід звернутися за консультацією до логопеда. Якщо ж шепелявість почала розвиватися у дорослого, необхідна консультація ортодонта.
Перш за все, лікар проведе комплексне логопедичні обстеження, в ході якого виявить:
стан слуху і зору,
словниковий запас дитини,
особливості звуковимови,
рухливість артикуляційного апарату і його стан,
особливості психомовного розвитку,
особливості слухового письма і граматики,
розвиток зорового сприйняття.
Отоларинголог також повинен перевірити правильність і ритмічність роботи носового дихання.
Лікування шепелявості
Лікування шепелявості займає тривалий період часу. Лікар проводить педагогічну, психокоректувальну, логопедичну і комунікативну роботу, яка полягає в:
постановці звуків,
артикуляційній гімнастиці,
масажі язика,
вправах на автоматизацію шиплячих і свистячих звуків.
2.10.17
