ѕро —Ќ≤ƒ забувати не сл≥д
ѕро —Ќ≤ƒ забувати не сл≥д

« ви€вленн€м ц≥Їњ хвороби њњ почали називати чумою XX стол≥тт€, але сьогодн≥ вона все так само продовжуЇ залишатис€ найнебезпечн≥шою дл€ людства. Ќа жаль, вченим дос≥ не вдалос€ знайти л≥куванн€, €ке здатне позбавити людину в≥д —Ќ≤ƒу. ≤ хоч про небезпеку —Ќ≤ƒу та шл€хи зараженн€ ним сьогодн≥ знаЇ вже кожен школ€р, хвороба, €к ≥ ран≥ше продовжуЇ заковтувати своЇю ненаситною пащею м≥льйони людей. —аме тому не зайвим буде ще раз нагадати Ч треба бути пильними, щоб прожити довге ≥ св≥тле житт€.

як все починалос€

¬перше пов≥домленн€ про —Ќ≤ƒ з'€вилис€ в јмериц≥ в 1981 роц≥, коли у к≥лькох молодих людей, що мали гомосексуальн≥ зв'€зки, була ви€влена пневмоцитна пневмон≥€, характерна лише дл€ д≥тей з ≥мунним деф≥цитом. Ћ≥кар≥ припускали, що збудником хвороби став нев≥домий в≥рус. ¬же в 1983 роц≥ в≥рус був в≥дкритий одночасно у ‘ранц≥њ та в јмериц≥ ≥ називали його по-р≥зному, хоча насправд≥ мова йшла про одне й теж саме. ¬чен≥ мали справу з одним ≥ тим же в≥русом, €кий п≥зн≥ше отримав назву ¬≤Ћ-в≥рус ≥мунодеф≥циту людини. ј от сам терм≥н —Ќ≤ƒ вперше був згаданий в ўотижневому «в≥т≥ про захворюваност≥ ≥ смертност≥ ÷ентр≥в з  онтролю «ахворювань в 1982 роц≥, щоб описати "...захворюванн€, стримано передбачаЇ про дефект кл≥тинноњ ланки ≥мун≥тету, що зустр≥чаЇтьс€ без в≥домих причин дл€ зменшенн€ резистентност≥ до т≥Їњ хвороби..."
—Ќ≤ƒ розшифровуЇтьс€ €к синдром набутого ≥мунодеф≥циту, хоча вид≥в цих придбаних ≥мунодеф≥цит≥в Ї багато, а хвороба - одна.

як впливаЇ ¬≤Ћ на ≥мунну систему?

яким чином ¬≤Ћ вдаЇтьс€ вивести з ладу систему ≥мун≥тету людини? ≤мун≥тет в≥дпов≥даЇ за стал≥сть складу б≥лк≥в в орган≥зм≥, веде боротьбу з ≥нфекц≥€ми ≥ патогенними кл≥тинами орган≥зму. “ак €к ≥мун≥тет Ч це система, то в≥н також маЇ своњ кл≥тини ≥ органи. ќргани ≥мунноњ системи Ч це вилочкова залоза (тимус), селез≥нка, к≥стковий мозок, л≥мфатичн≥ вузли, а також скупченн€ кл≥тин у глотц≥, в тонкому кишечнику ≥ пр€м≥й кишц≥. ƒо кл≥тин в≥днос€тьс€ макрофаги, моноцити ≥ л≥мфоцити.

 ожен орган ≥ кл≥тина виконуЇ конкретну функц≥ю. “ак, макрофаги призначен≥, наприклад, поглинати бактер≥њ, в≥руси та пошкоджен≥ кл≥тини. Ћ≥мфоцити теж багатофункц≥ональн≥. ¬они д≥л€тьс€ на “-л≥мфоцити (дозр≥вають в тимус≥) ≥ ¬-л≥мфоцити (дозр≥вають у к≥стковому мозку). ќстанн≥ виробл€ють ≥муноглобул≥ни Ч антит≥ла проти бактер≥й та ≥нших високомолекул€рних чужор≥дних сполук. –≥зновид “-л≥мфоцит≥в, “-к≥лери, руйнують кл≥тини, проти €ких виробл€ютьс€ антит≥ла або вбивають чужор≥дн≥ кл≥тини.

≤мунн≥ реакц≥њ орган≥зму регулюютьс€ ≥ такими р≥зновидами “-л≥мфоцит≥в €к “-хелпери (пом≥чники) ≥ “-супресор≥в (гнобител≥в). «авд€ки цим кл≥тинам в≥дбуваЇтьс€ нейтрал≥зац≥€ ≥ видаленн€ чужор≥дних б≥лк≥в антит≥лами, руйнуванн€ в≥рус≥в ≥ бактер≥й, що проникли в орган≥зм, руйнуванн€ зло€к≥сних кл≥тин, що переродилис€, тобто забезпечуЇтьс€ гармон≥йна робота ≥мунноњ системи.

якщо в орган≥зм потрапл€Ї ¬≤Ћ, в≥н вражаЇ л≥мфоцити, макрофаги, моноцити та ≥нш≥ кл≥тини ≥мун≥тету, покликан≥ охорон€ти в≥д в≥рус≥в, бактер≥й ≥ зло€к≥сних новоутворень. ÷е призводить до руйнуванн€ вс≥Їњ ≥мунноњ системи, ≥ орган≥зм стаЇ беззахисним перед безл≥ччю захворювань, не здатним боротис€ нав≥ть з≥ звичайними ≥нфекц≥€ми.

ќсобливост≥ ¬≤Ћ

ќтже, вченим вдалос€ встановити, що в≥рус ≥мунодеф≥циту Ї причиною —Ќ≤ƒу. ќсь уже три дес€тил≥тт€ вони намагаютьс€ приборкати цей прим≥тивний, але невгамовний м≥кроорган≥зм. —ьогодн≥ вже знайден≥ л≥ки, здатн≥ упов≥льнити його д≥ю, але абсолютноњ перемоги над ¬≤Ћ л≥кар≥ так ≥ не здобули.

¬≥рус ≥мунодеф≥циту Ч це в≥рус з групи лентив≥рус≥в (пов≥льних), п≥дгрупи ретров≥рус≥в. ≤ правда, за своњми про€вами в≥н нагадуЇ бомбу спов≥льненоњ д≥њ, дл€ вибуху €коњ може бути достатн≥м п≥дхопити банальний грип. Ѕудь-€ка людська кл≥тина м≥стить у соб≥ в сотн≥ тис€ч раз≥в б≥льше генетичноњ ≥нформац≥њ, н≥ж ¬≤Ћ. јле, заволод≥вши кл≥ткою, в≥рус повн≥стю знищуЇ њњ ≥ вражаЇ всю систему.

™диним полегшенн€м Ї те, що заразитис€ ¬≤Ћ можна лише за певних обставин, тому хвороб≥ можна запоб≥гти. ј сучасн≥ л≥ки здатн≥ нав≥ть призупинити поширенн€ в≥русу по орган≥зму.

як поводитьс€ в≥рус в орган≥зм≥?

ѕотрапл€ючи в орган≥зм, ¬≤Ћ прикр≥плюЇтьс€ до поверхн≥ лейкоцит≥в або до б≥лих кров'€них кульок в кров≥. «акр≥пившись на кл≥тц≥, в≥рус проникаЇ всередину, де починаЇтьс€ процес розмноженн€ Ч репл≥кац≥€.

ƒал≥ на розмноженн€ в≥русу впливаЇ д≥€ фермент≥в (зворотна транскриптаза) Ч складна група б≥лк≥в, що прискорюють де€к≥ процеси життЇд≥€льност≥ в кл≥тинах. якби не було цих фермент≥в, то де€к≥ процеси йшли б дуже пов≥льно, практично непом≥тно. ўе один фермент Ч протеаза Ч використовуЇтьс€ в≥русом дл€ утворенн€ нових в≥рус≥в, здатних заражати ≥нш≥ кл≥тини.

—ьогодн≥ вже створен≥ л≥ки, здатн≥ блокувати активн≥сть зворотньоњ транскриптази ≥ протеази, що значно упов≥льнюЇ розмноженн€ в≥русу в орган≥зм≥. јле в процес≥ утворенн€ нових в≥рус≥в можуть в≥дбуватис€ збоњ, мутац≥њ. ÷е стаЇ причиною того, що багато л≥к≥в втрачають своњ зд≥бност≥ блокувати ферменти в≥русу.

¬≤Ћ ≥ —Ќ≤ƒ Ч у чому р≥зниц€?

Ћюдина, €ка заразилас€ ¬≤Ћ, може прожити довг≥ роки перш, н≥ж в≥рус викличе —Ќ≤ƒ. «а статистикою через 10Ц11 рок≥в приблизно у половини ≥нф≥кованих розвиваЇтьс€ —Ќ≤ƒ. ƒе€к≥ можуть ≥ довше залишатис€ зовн≥ здоровими ≥ бути просто нос≥€ми ≥нфекц≥њ, а у де€ких все в≥дбуваЇтьс€ набагато швидше.

„ерез три м≥с€ц≥ п≥сл€ проникненн€ в≥русу в орган≥зм починають виробл€тис€ антит≥ла, €к≥ можна ви€вити за допомогою тест≥в. ѕоступово ≥мун≥тет людини слабшаЇ, в орган≥зм починають потрапл€ти р≥зн≥ ≥нш≥ ≥нфекц≥њ, все це викликаЇ ц≥лий р€д захворювань ≥ ≥стотно позначаЇтьс€ на стан≥ здоров'€, тобто з'€вл€Їтьс€ той самий синдром ≥мунодеф≥циту людини Ч —Ќ≤ƒ. ќсь в чому р≥зниц€ м≥ж цими пон€тт€ми.

’вор≥ на —Ќ≤ƒ схильн≥ до по€ви зло€к≥сних новоутворень. „асто у них виникають так≥ пухлини €к саркома  апош≥ ≥ де€к≥ види л≥мфом. ѕ≥сл€ зараженн€ ¬≤Ћ спостер≥гаЇтьс€ ст≥йке зб≥льшенн€ л≥мфатичних вузл≥в. —еред ранн≥х симптом≥в захворюванн€ Ч молочниц€ порожнини рота, безпричинне п≥двищенн€ температури, п≥двищена п≥тлив≥сть, пронос, схудненн€, опер≥зуючий лишай (герпес).

—пособи зараженн€ ¬≤Ћ ≥ чого не варто побоюватис€

як ≥ будь-€кий ≥нший в≥рус людини ¬≤Ћ розмножуЇтьс€ т≥льки шл€хом ≥нф≥куванн€ чутливих кл≥тин орган≥зму. —ьогодн≥ в≥домо чотири основних способи передач≥ в≥русу ≥мунодеф≥циту:

  • —татевий контакт з ≥нф≥кованою людиною незалежно в≥д способу (ваг≥нальний, анальний, оральний або зм≥шаний);
  • ѕереливанн€ кров≥ зараженого ¬≤Ћ донора, пересадц≥ його орган≥в ≥ тканин;
  • Ќеодноразове застосуванн€ заражених голок ≥ шприц≥в наркоманами, при проколюванн≥ вух, нанесенн≥ татуюванн€; пошкодженн€ шк≥ри зараженими ¬≤Ћ медичними ≥нструментами;
  • ¬≥д ≥нф≥кованоњ матер≥ плоду п≥д час ваг≥тност≥, полог≥в, годуванн€ грудним молоком.

Ѕудь-€кий з описаних способ≥в припускаЇ зараженн€ в≥д р≥дин орган≥зму: кров≥, сперми, секрет шийки матки, п≥хви, материнського молока. ¬≤Ћ м≥ститьс€ також у слин≥, сеч≥, сльозах, спинномозков≥й р≥дини, гноњ, пот≥. јле це не означаЇ, що вс≥ ц≥ р≥дини смертельно небезпечн≥ дл€ здорових людей, так €к концентрац≥€ в≥русу в них набагато нижче, н≥ж у кров≥, сперм≥ ≥ п≥хвовому секрет≥.

ѕоки що не заф≥ксован≥ випадки зараженн€ ¬≤Ћ через слину. якраз до реч≥ тут в≥дпов≥сти на питанн€, чи можливо заразитис€ —Ќ≤ƒом при поц≥лунках? якщо говорити про так зван≥ Ђвологихї поц≥лунки, то теоретично це можливо. јдже в≥русу легше проникнути в орган≥зм з≥ слиною через на€вн≥ виразки, тр≥щини, м≥кротравми в порожнин≥ рота. ј ось Ђсух≥ї поц≥лунки в щоку, руку, пальц≥ ≥ т.д. абсолютно безпечн≥.

¬≤Ћ безпечний при соц≥альних ≥ побутових контактах. ћожна бути впевненим, що зараженн€ не в≥дбуваЇтьс€:

  • ѕри рукостисканн€х ≥ дружн≥х поц≥лунках; 
  • „ерез посуд, њжу, туалетн≥ приналежност≥; 
  • „ерез б≥лизну; 
  • „ерез паперов≥ грош≥ або монети; 
  • „ерез пов≥тр€, воду, ≥грашки, шк≥льне приладд€; 
  • „ерез дверн≥ ручки, поручн≥ у транспорт≥, будь-€к≥ предмети, €к≥ не стикаютьс€ з кров'ю ¬≤Ћ ≥нф≥кованоњ людини. 
ƒл€ багатьох здаютьс€ небезпечними кровоссальн≥ комахи Ч комар≥, кл≥щ≥, вош≥, клопи. јле особлив≥сть ¬≤Ћ така, що в≥н не здатний розмножуватис€ в орган≥зм≥ комах, а в≥рог≥дн≥сть перенесенн€ в≥русу на хоботку неможлива, тому що при укус≥ комаха вид≥л€Ї фермент, що нейтрал≥зуЇ в кров≥ абсолютно вс≥ чужор≥дн≥ кл≥тини.

√рупи ризику

  • Ѕ≥льш≥сть ≥нф≥кованих ¬≤Ћ (три четвертих) заражаютьс€ при статевих контактах, в основному гомосексуальних. —аме гомосексуал≥сти складають першу значиму групу ризику зараженн€ —Ќ≤ƒом. ¬≥рус, що м≥ститьс€ в сперм≥, через пр€му кишку легко потрапл€Ї в кишечник, а пот≥м, через пошкоджену слизову оболонку, у кров. 
  • Ќаркомани складають другу за величиною групу ризику. ¬икористанн€ загальних нестерильних голок ≥ шприц≥в призводить до легкого зараженн€. 
  • ’вор≥ на гемоф≥л≥ю, на €ку найб≥льше страждають чолов≥ки. 
  • Ќароджен≥ в≥д ≥нф≥кованих матер≥в д≥ти. «араженн€ в≥дбуваЇтьс€ трансплацентарно або при проходженн≥ через родов≥ шл€хи, а також через грудне молоко. 
  • –еп≥ц≥Їнти при перериван≥ кров≥ в≥д ¬≤Ћ донор≥в.

ƒ≥агностика —Ќ≤ƒу

Ќа ранн≥х етапах ≥нф≥куванн€ критер≥њ розп≥знаванн€ ¬≤Ћ дуже ускладнен≥. ƒ≥агностична програма при ¬≤Ћ включаЇ три основних етапи:

1. јнамнез-≥нформац≥€ про приналежн≥сть до груп ризику, в≥домост≥ про статев≥ контакти, особливо при на€вност≥ великого числа статевих партнер≥в. “ак само особа, що д≥агностуЇтьс€, повинна надати ≥нформац≥ю про перебуванн€ за кордоном та на€вн≥сть статевих контакт≥в з жител€ми ≥нших крањн, особливо рег≥он≥в, ендем≥чних щодо ¬≤Ћ, про переливанн€ кров≥, про користуванн€ неодноразовими шприцами ≥ системами внутр≥шньовенного введенн€ л≥карських препарат≥в.

2. јнал≥з кл≥н≥чних про€в≥в. якими б не були багатоликими симптоми —Ќ≤ƒ, у них Ї сп≥льн≥ риси Ч наростаюча т€жк≥сть, впертий переб≥г, поЇднанн€ р≥зних патолог≥й, ст≥йк≥сть до л≥куванн€ та ≥н.

3. Ћабораторн≥ досл≥дженн€. ¬≥рус ≥мунодеф≥циту людини завжди маЇ бути п≥дтверджений лабораторно. ƒл€ цього використовуЇтьс€ ≥ндикац≥€ ¬≤Ћ на матер≥ал≥ в≥д хворих, ви€вленн€ на€вност≥ против≥русних антит≥л ≥ визначенн€ специф≥чних зм≥н у систем≥ ≥мун≥тету. Ќа практиц≥ найб≥льш поширеним Ї ≥муноферментний анал≥з кров≥ на ви€вленн€ против≥русних антит≥л, ≥муноблотинг ≥ ≥ммунопрец≥п≥тац≥€.

—татистика захворюваност≥ —Ќ≤ƒ на ”крањн≥

ѕерш≥ випадки ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в ”крањн≥ вперше були зареЇстрован≥ в 1999 роц≥, з тих п≥р число заражених зростаЇ щор≥чно. ” 2008 роц≥ було зареЇстровано 18963 нових випадк≥в в≥русу серед громад€н ”крањни.

—таном на 1 с≥чн€ 2009 року на диспансерному обл≥ку перебувало 91717 ¬≤Ћ-позитивних ос≥б, у тому числ≥ Ч 10410 хворих на —Ќ≤ƒ. ѕоказники поширеност≥ ¬≤Ћ та —Ќ≤ƒу становили 198,6 та 22,5 на 100 тис. населенн€.

Ќайвищ≥ показники поширеност≥ в≥русу ≥мунодеф≥циту в≥дзначаютьс€ в ƒн≥пропетровськ≥й, ќдеськ≥й, ƒонецьк≥й, ћиколањвськ≥й област€х, у м. —евастопол≥ та в ј–  рим.

—ьогодн≥ ƒержслужба ”крањни з питань протид≥њ ¬≤Ћ та —Ќ≤ƒ за€вл€Ї, що в пор≥вн€нн≥ з 2009-2010 роками в ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс€ де€ке зниженн€ темпу поширенн€ захворюванн€, хоча крањна €к ≥ ран≥ше займаЇ перше м≥сце в ™вроп≥ ≥ одне з перших у св≥т≥ за швидк≥стю поширенн€ ¬≤Ћ! ѕрир≥ст захворюваност≥ зростаЇ ≥з показником 3%. Ќайчисельн≥шою групою ризику залишаютьс€ наркозалежн≥ громад€ни та њх статев≥ партнери.

√енеральна јсамбле€ ќќЌ стверджуЇ, що влада ”крањни не все робл€ть дл€ запоб≥ганн€ розповсюдженн€ захворюваност≥ серед населенн€. јле сьогодн≥ орган≥зац≥њ по боротьб≥ ¬≤Ћ / —Ќ≤ƒ розраховують прот€гом найближчих п'€ти рок≥в отримати реал≥зац≥ю реаб≥л≥тац≥йноњ програми в≥д св≥тового сп≥втовариства 305 млн. долар≥в.


27.03.2013