У наше століття віртуального спілкування ми часто свої емоції висловлюємо через придумані веб-дизайнерами смайлики і анімації. Нещодавно вчені з'ясували, що смайлики впливають на людський мозок.

Дослідження показало, що смайлики активують ділянки мозку, які працюють, коли людина дивиться на справжні обличчя. Таким чином, мозок «обробляє» їх як справжнє обличчя. Деякі психологи вважають, що смайлики стають новою формою спілкування, яку створила людина. А для декодування нової мовної форми в нашому мозку формується новий шаблон мозкової активності. Людина дійсно більшу увагу приділяє обличчям, ніж іншим об'єктам, що потрапляють в поле зору, коли намагається зрозуміти емоції співрозмовника.

Група вчених вирішила перевірити, чи буде це твердження вірним у випадку зі смайликами.
У дослідженні взяли участь 20 чоловік, яким були показані смайлики, створені з двокрапки, дефіса та дужки, а також безглузді символи. Для визначення характеру активності мозку при розгляді зображень вчені використовували електрофізіологію. В результаті виявили, що люди реагують на смайлики так само, як і на справжні обличчя. Таке відкриття вкрай вразило дослідників.

Вони відзначають, що у людини немає вродженої нейронної реакції на смайлики. До 1982 року поєднання:-) ніколи б не активувало області головного мозку, що відповідають за розпізнавання осіб. Але тепер це відбувається, так як ми знаємо, що воно являє собою обличчя.

Ця штучно створена нейронна реакція представляє цікавий предмет вивчення для вчених.
Вперше смайлик з'явився в 1862 році в стенограмі промови президента США Авраама Льнкольна. Таким чином була відображена реакція публіки (сміх, оплески) до вступної жартівливій частини Лінкольна.

Автором всім знайомої усміхненого жовтогообличчя став американський художник Харві Болл, який розробив його на замовлення страхової компанії, керівники якої вирішили нагадати співробітникам, що клієнтам треба посміхатися. На створення смайлика у художника пішло 10 хвилин, за які він заробив 45 доларів.