Дорослі вважають дитинство безтурботним і радісним періодом. А як часто, занурені у свої проблеми, батьки можуть і не помітити, що їхній малюк переживає справжній стрес. Більш того, дитячі тривоги і хвилювання деколи незрозумілі дорослим. Втім, дітям набагато важче впоратися зі своїми внутрішніми переживаннями, так як вони часто не розуміють причин своєї дратівливості або апатії. У той же час, стрес в ранньому віці може вплинути не тільки на формування характеру, але і на здоров'я людини в майбутньому.

Вчені з Вісконсинського університету (США) з'ясували, що пережиті в дитячому віці переживання і стресові стани змінюють структуру головного мозку.

Фахівці-нейрофізіологи провели дослідження, в якому взяли участь 160 дітей до 12 років, які у віці 2-3 років пережили сильний стрес. Спостереження показало, що у всіх цих дітей загальна проблема - деякі частини головного мозку у них зменшилися в об'ємі, в тому числі гіпокамп і мигдалеподібне тіло. Така зміна суттєво впливає на здатність до навчання, спілкування та адекватний прояв емоцій.

Гіпокамп бере участь в механізмах формування емоцій та консолідації пам'яті (перехід короткочасної пам'яті в довготривалу). Крім того, він грає роль в пошуку найкоротших шляхів між вже добре знайомими місцями. Вчені також з'ясували, що зменшення обсягу гіпокампу є одним з ранніх діагностичних ознак хвороби Альцгеймера.

Що стосується мигдалеподібного тіла, то воно відіграє ключову роль у формуванні емоцій. Дослідження показали, що ця подкорковая мозкова структура бере участь у формуванні як позитивних, так і негативних емоцій, причому це спостерігається і у людей, і у тварин. До речі, у людей мигдалеподібне тіло є найбільш сексуально-диморфною структурою мозку: у чоловіків після кастрації вона стискається більш ніж на 30%. Вчені вважають, що стани тривожності, депресії, аутизму та фобії пов'язані з ненормальним функціонуванням мигдалини.

Однак поки що не з'ясовано, чому стрес викликає подібні зміни в головному мозку. В даний час учені роблять лише акцент на можливості «управління» структурою мозку. Таким чином ученим вдалося довести, що те, що відбувається з людиною в два, три і чотири роки, накладає незгладимий відбиток на все життя. А відповідальність за те, якою особистістю виросте дитина, лежить на дорослих.