ѕочутт€ страху породжуЇ в≥ру в науку
ѕочутт€ страху породжуЇ в≥ру в науку
ѕочутт€ страху породжуЇ в≥ру в науку

—трах Ї одн≥Їю з найб≥льш невивчених людських емоц≥й. ¬≥домо, що страх змушуЇ наше серце битис€ част≥ше. јле нещодавно вчен≥ з ¬еликобритан≥њ довели, що й серце, в свою чергу, може впливати на виникненн€ емоц≥йних реакц≥й. якщо конкретн≥ше, то страх стаЇ сильн≥шим, €кщо наш серцевий ритм перебуваЇ в певн≥й фаз≥.

ƒо такого висновку вчен≥ д≥йшли в ход≥ експерименту. ƒвом дес€ткам добровольц€м на мон≥тор≥ демонстрували страшн≥ зображенн€, одночасно стежачи за ритмом њх серц€.  оли жахлива картинка з'€вл€лас€ перед випробовуваними в момент серцевоњ систоли, тобто у фаз≥ серцевого скороченн€, це справл€ло на випробуваного б≥льш сильне емоц≥йне потр€с≥нн€, н≥ж коли його серце залишалос€ розслабленим.

ѕри цьому досл≥дники вважають, що тут зад≥€ний ще один фактор. якщо картинка зникала з екрану занадто швидко, мозок просто не встигав сформувати емоц≥ю. јле €кщо картинка д≥йсно дуже страшна, то в мозку все одно Ђклацалої. јле у фаз≥ скороченн€ мозок зауважуЇ будь-€к≥ страшн≥ зображенн€, нав≥ть €кщо час њх перегл€ду занадто короткий. ÷≥ дан≥ вдалос€ отримати за допомогою скануванн€, коли фах≥вц≥ спостер≥гали за мигдалепод≥бним т≥лом в мозку, в≥дпов≥дальним за формуванн€ емоц≥й, пор≥внюючи зм≥ни в його активност≥ з серцевим ритмом.

≈моц≥€ страху одна з найц≥кав≥ших дл€ вченого св≥ту. ¬≥домо, що в≥дчуваючи страх або тривогу, в≥руюч≥ люди звертаютьс€ до Ѕога чи ¬ищих сил. ” той же час нещодавно група американських вчених з'€сувала, що нерел≥г≥йн≥ люди в момент страху схильн≥ в≥рити в науку.

ƒл€ експерименту були використан≥ дв≥ групи весл€р≥в, мало схильних до рел≥г≥йност≥. ќдн≥й груп≥ пов≥домили, що њй належить участь у регат≥, другий, що њњ чекаЇ звичайне тренуванн€. ƒал≥ гребц€м запропонували погодитис€ або не погодитис€ з наступними твердженн€ми: Ђћи можемо рац≥онально приймати лише те, що науково доказової, Ђ¬с≥ проблеми, з €кими стикаЇтьс€ людство, вир≥шуван≥ наукоюї, ЂЌауковий метод - Їдиний над≥йний шл€х до знаньї.

¬есл€р≥ з першоњ групи, €к≥ сильно хвилювалис€ перед змаганн€ми, на 15% част≥ше висловлювали в≥ру в науку, н≥ж њх товариш≥ з другоњ групи.

≈ксперти вважають, що €кщо рел≥г≥йна в≥ра заснована на ≥нтуњц≥њ, духовному досв≥д≥, то в основ≥ в≥ри в науку лежить анал≥тичне мисленн€. Ќаука, €к ≥ рел≥г≥€, допомагаЇ люд€м знаходити опору в складному ≥ непередбачуваному св≥т≥.

¬одночас рел≥г≥ю ≥ науку €к способи взаЇмин з св≥том не можна ставити на одну ступ≥нь, €к кажуть психологи. Ђ« того, що сучасна людина схильна ч≥пл€тис€ за науков≥ у€вленн€ про св≥т з тих же причин, за €кими њњ предки зверталис€ до бог≥в, жодним чином не сл≥д судити про ц≥нн≥сть науки €к методу п≥знанн€ д≥йсност≥, - пишуть автори досл≥дженн€. - ÷€ обставина просто п≥дкреслюЇ причини, за €кими людина в≥рить ї.

ƒл€ остаточних висновк≥в вченим доведетьс€ провести ще р€д експеримент≥в з людьми, що волод≥ють р≥зним св≥тогл€дом, ≥ простежити за њх реакц≥Їю на стресов≥ ситуац≥њ. “≥льки пор≥внюванн€ результат≥в дасть можлив≥сть говорити про щось напевно.