Дуже часто дорослі вважають найбільш прийнятною грою з маленькими дітьми лоскіт. Нам подобається, коли дитина сміється і здається, що їй це приносить задоволення. Але не всі замислюються над тим, що, лоскочучи дитину, ненароком може заподіяти їй шкоду.

І правда, лоскіт у більшості асоціюється зі сміхом. Що відбувається, коли нас лоскочуть? Так, ми сміємося, але чомусь такий сміх супроводжується захисними рухами рук і ніг, бажанням ухилитися від рук, які лоскочуть. А якщо ухилитися не виходить, то чомусь на очі навертаються сльози і навіть може початися істерика.

Як наш організм реагує на лоскіт?

У ході досліджень було встановлено, що лоскіт супроводжується звуженням кровоносних судин шкіри і розширенням судин, які доставляють кисень у мозок. При цьому підвищується частота і сила серцебиття, розширюються зіниці і всі, навіть найдрібніші, волоски на тілі стають дибки. Всі ці симптоми свідчать про порушення симпатичного відділу нервової системи. Симпатичний відділ відповідає за злагоджену роботу внутрішніх органів, адаптацію організму до швидко мінливих умов зовнішнього середовища. У моменти необхідності мобілізації всіх внутрішніх ресурсів, симпатична система особливо активізується.

Але чому лоскотання, здавалося б, такий легкий дотик, викликає бурхливу реакцію з боку симпатичної системи? Справа в тому, що під час лоскоту в нас прокидається дикий предок, який будь-який дотик розцінював як потенційну небезпеку. Його рефлекси спрацьовували миттєво, готуючи тіло дати відсіч. Шерсть, що вкривала тіло нашого пращура, ставала дибки, судини шкіри звужувалися, а до м'язів і головного мозку інтенсивно прибувала кров. Еволюція не винищила цю реакцію, дозволяючи нам і сьогодні в разі небезпеки розвивати найбільші фізичні зусилля - бігти і боротися.

Під час лоскоту дотик пальців все також викликає бурхливе збудження симпатичної системи, закладені в шкірі тактильні рецептори. Вони посилають сигнали до таламуса. Це мозковий колектор, в який вливаються всі чутливі шляхи, тут збирається і сортується інформація, отримана за допомогою зору, слуху, нюху і тактильних відчуттів. Вже з таламуса інформація поступає до головного центру регуляції внутрішніх органів - гіпоталамусу. Саме збудження окремих ядер гіпоталамуса і викликає характерні інстинкти дикого предка.

Чому лоскіт небезпечний?

Діти і батьки люблять разом грати і веселитися. Дуже важливий при цьому фізичний контакт, в якості якого часто вибирається лоскіт, щоб викликати сміх. Проте небезпека лоскоту в тому, що дитина фізично не може сказати «стоп». А сміх є автоматичною реакцією, що не контролюється людиною. Незалежно від того, смішно людині чи ні, вона все одно почне сміятися. Але напевно кожен з нас може згадати ситуацію, коли хотілося зупинити лоскочучого, але фізично ми не могли припинити сміх. Ще гірше, коли все-таки вдавалося сказати «досить», але це сприймалося за жарт і лоскіт не припинявся. Іноді дорослі думають, що самі розуміють, коли потрібно припинити лоскіт. Часто після таких випадків у дітей виробляється несвідомий страх сторонніх дотиків.

Замість лоскоту краще вибрати більш нешкідливі способи ігор з фізичним контактом. Важливо, щоб у грі дитина була головною і сама направляла вас: догонялки, хованки, покатайте малюка не шиї або спині. При цьому ви не примусите дитину переживати власну безпорадність.

Пам'ятайте, тривалий лоскіт може закінчитися сльозами і знемогою. Виснажуються всі ресурси симпатичної нервової системи. До речі, в Стародавньому Римі та Китаї існував вид страти за допомогою лоскоту ...