ƒо чого веде розмова з самим собою?
ƒо чого веде розмова з самим собою?
ƒо чого веде розмова з самим собою?

¬и пом≥чаЇте, що часто розмовл€Їте сам≥ з собою? ћожливо, дл€ когось така повед≥нка здастьс€ дивацтвом, але от психологи повн≥стю п≥дтримують вас.

 ожна людина прот€гом усього житт€ веде внутр≥шню розмову з самою собою. ¬перше це можна пом≥тити в дитинств≥, коли дитина стаЇ здатною в≥дстежувати ≥ контролювати внутр≥шн≥ псих≥чн≥ процеси.

–озмова з самим собою, або внутр≥шн€ мова, це д≥алог м≥ж складовими псих≥чних процес≥в. ѕсих≥ка людини — складне неоднор≥дне €вище. ўе «. ‘рейд розд≥лив њњ на три основних складових: ≈го (все, що усв≥домлюЇтьс€ людиною ≥ осмислюЇтьс€), ≤д (все що заборонено, вит≥сн€Їтьс€ з≥ св≥домост≥ ≥ не усв≥домлюЇтьс€) ≥ —упер-≈го (усв≥домлюван≥ ≥ неусв≥домлюван≥ процеси, що представл€ють сов≥сть, норми ≥ правила повед≥нки).

” ранньому в≥ц≥ св≥дом≥сть розвиваЇтьс€ за рахунок отриманих знань. ƒе€ка ≥нформац≥€ за рахунок культурних обмежень сусп≥льства в≥дсуваЇтьс€ в несв≥доме. –озмова з самим собою Ч це, по сут≥, д≥алог св≥домост≥ з несв≥домим. “ака внутр≥шн€ розмова спри€Ї безперервному процесу розвитку людини. «а рахунок знаходженн€ форм задоволенн€ заборонених бажань в≥дбуваЇтьс€ розширенн€ меж св≥домост≥. «а на€вност≥ жорстких кордон≥в м≥ж цими структурами ≥ в≥дсутност≥ внутр≥шнього мовленн€, в≥дбуваЇтьс€ гальмуванн€ розвитку людини, в≥дсутн≥сть же таких меж перетворюЇ людину на псих≥чно хвору, €кий не в змоз≥ контролювати своњ бажанн€ ≥ пот€ги.

 оли формуЇтьс€ область —упер-≈го, в≥д дитини потр≥бно виконанн€ норм ≥ правил, прийн€тих у сусп≥льств≥, с≥м'њ, колектив≥. ÷е те, що закладаЇтьс€ батьками. ≤ саме з њх вимогами дитина пор≥внюЇ своњ вчинки: як би в так≥й ситуац≥њ пов≥вс€ батько? ўо б сказала мама? як сприйн€в би ситуац≥ю м≥й брат?

–озмова з самим собою Ч це безперервний д≥алог, домовлен≥сть м≥ж ≈го, ≤д ≥ —упер-≈го. ” дорослому житт≥ така розмова в≥дбуваЇтьс€ несв≥домо, але пом≥чаЇтьс€ в складних життЇвих ситуац≥€х. ѕри цьому внутр≥шн≥ розмови допомагають прийн€ти правильне р≥шенн€.

 анадськ≥ вчен≥ провели експеримент, €кий показав, що людин≥ корисно розмовл€ти з самою собою. ÷е допомагаЇ контролювати емоц≥њ ≥ не приймати раптових р≥шень.

ўе один експеримент провели вчен≥ з ”н≥верситету ¬≥сконс≥н-ћед≥сон. ‘ах≥вц≥ запропонували добровольц€м шукати втрачен≥ реч≥. ƒосл≥дники встановили, що ц€ д≥€льн≥сть провокуЇ людину на розмову з самим собою. ѕри пошуку половина учасник≥в повинна була мовчати, а ≥нша половина д≥€ла в≥льно, без обмежень. ” результат≥ добровольц≥ з другоњ групи впоралис€ ≥з завданн€м набагато швидше.

ѕсихологи по€снили дане €вище тим, що мова значно прискорюЇ процеси сприйн€тт€ ≥ мисленн€, допомагаючи мозку знаходити потр≥бне р≥шенн€.