Ви помічаєте, що часто розмовляєте самі з собою? Можливо, для когось така поведінка здасться дивацтвом, але от психологи повністю підтримують вас.

Кожна людина протягом усього життя веде внутрішню розмову з самою собою. Вперше це можна помітити в дитинстві, коли дитина стає здатною відстежувати і контролювати внутрішні психічні процеси.

Розмова з самим собою, або внутрішня мова, це діалог між складовими психічних процесів. Психіка людини — складне неоднорідне явище. Ще З. Фрейд розділив її на три основних складових: Его (все, що усвідомлюється людиною і осмислюється), Ід (все що заборонено, витісняється зі свідомості і не усвідомлюється) і Супер-Его (усвідомлювані і неусвідомлювані процеси, що представляють совість, норми і правила поведінки).

У ранньому віці свідомість розвивається за рахунок отриманих знань.

Деяка інформація за рахунок культурних обмежень суспільства відсувається в несвідоме. Розмова з самим собою — це, по суті, діалог свідомості з несвідомим. Така внутрішня розмова сприяє безперервному процесу розвитку людини. За рахунок знаходження форм задоволення заборонених бажань відбувається розширення меж свідомості. За наявності жорстких кордонів між цими структурами і відсутності внутрішнього мовлення, відбувається гальмування розвитку людини, відсутність же таких меж перетворює людину на психічно хвору, який не в змозі контролювати свої бажання і потяги.

Коли формується область Супер-Его, від дитини потрібно виконання норм і правил, прийнятих у суспільстві, сім’ї, колективі. Це те, що закладається батьками. І саме з їх вимогами дитина порівнює свої вчинки: Як би в такій ситуації повівся батько? Що б сказала мама? Як сприйняв би ситуацію мій брат?

Розмова з самим собою — це безперервний діалог, домовленість між Его, Ід і Супер-Его. У дорослому житті така розмова відбувається несвідомо, але помічається в складних життєвих ситуаціях. При цьому внутрішні розмови допомагають прийняти правильне рішення.

Канадські вчені провели експеримент, який показав, що людині корисно розмовляти з самою собою. Це допомагає контролювати емоції і не приймати раптових рішень.

Ще один експеримент провели вчені з Університету Вісконсін-Медісон. Фахівці запропонували добровольцям шукати втрачені речі. Дослідники встановили, що ця діяльність провокує людину на розмову з самим собою. При пошуку половина учасників повинна була мовчати, а інша половина діяла вільно, без обмежень. У результаті добровольці з другої групи впоралися із завданням набагато швидше.

Психологи пояснили дане явище тим, що мова значно прискорює процеси сприйняття і мислення, допомагаючи мозку знаходити потрібне рішення.