Жінки, якы вже народжували, чудово знають, які відчуття присутні під час пологів. А ось що відчуває малюк в цей відповідальний для всіх момент, це хвилює багатьох майбутніх мам та лікарів.

У момент пологів дитина відчуває справжній стрес! Для неї проходження через родові шляхи — проходження через лещата. Родовий канал діаметром всього 10 см, він настільки вузький, що створює величезний опір. З усіх боків на малюка тисне сила, рівна приблизно 50 кг, а це в 12–15 разів більше його власної ваги. Щоб вийти назовні, йому доводиться як би «укручуватися» у вигини родового каналу. Адже черепні кістки малюка ще зовсім м'які і рухливі і зміщуються при просуванні вперед.

При кожному скороченні матки під час сутичок пульс дитини підскакує від 140 до 180 ударів на хвилину. У самий піковий момент сутички плацента настільки стискається, що скорочується приплив крові до мозку малюка, і він кілька секунд взагалі нічого не відчуває. Як тільки сутичка слабшає, кровопостачання знову нормалізується.

Після 9 місяців приємного перебування в невагомості матки приходить момент, коли вона починає відторгати малюка, в той же час виходу ще немає. Навколоплідні води пом'якшують і рівномірно розподіляють тиск, а якщо вод немає, то дитині набагато важче.

Що стосується психологічного стану малюка під час пологів, то він характеризується як безвихідна ситуація, відчай і страх втратити маму, занепокоєння про неї. У цей момент він чує і відчуває мамині слова і переживання, тому мама може допомогти йому або, навпаки, ще більше налякати. Мама повинна розуміти, що народження може бути ще більшим стражданням, ніж пологи!

Як тільки шийка матки розкривається і готова випустити малюка, в ньому прокидається борець. І хоч йому як і раніше важко, але в ім'я перемоги він починає активно діяти, тепер він вже не терпить пасивно. Він докладає титанічних зусиль, щоб з'явиться на світ. Так званий кроковий рефлекс допомагає йому відштовхуватися від дна матки і просуватися назовні. На шляху маляті доводиться стикатися з біологічними продуктами (слиз, кров та ін), він відчуває сильне збудження, агресію і відчайдушно бореться за свободу.

Але ось він бачить яскраве світло, чує неймовірний шум, відчуває температуру повітря, яка, як правило, на 10–15 градусів нижче, ніж у материнській утробі. Вперше його легені наповнюються повітрям, майже миттєво роздуваючи їх. Перші 20–30 хвилин життя дитини присвячені цим новим переживанням. Це дуже важливі хвилини для матері і малюка. Дитина може лежати на руках матері або на її животі і віддаватися цілковитому почуттю перемоги.

Професор педіатрії з Єльського університету (США) Ніколь Кокс каже: «Дитина знаходиться в стані сильного стресу. Почуття хвилювання здається їй нескінченним. Відбувається такий викид адреналіну в кров, якого ніколи в житті більше не буде. Потім настає фаза розслаблення і заспокоєння, і вона може відпочити».

Наступні 30 хвилин першої години відбувається возз'єднання з мамою. Малюк відчуває її тепло, запах, биття серця, знаходить і починає смоктати груди. Сприйняття світу, що розлетілося на друзки під час пологів, збирається в єдине ціле. Все добре! Я поруч з мамою! Я — Переможець!