—лухн€н≥ д≥ти Ч у любл€чих батьк≥в
—лухн€н≥ д≥ти Ч у любл€чих батьк≥в
—лухн€н≥ д≥ти Ч у любл€чих батьк≥в

Ѕ≥льш≥сть батьк≥в нар≥кають на те, що д≥ти њх не слухаютьс€. ѕроблема неслухн€ност≥ турбуЇ вс≥х батьк≥в, нав≥ть €кщо це ц≥лком усп≥шн≥ батьки. Ќав≥ть сам≥ л≥беральн≥ тата й мами розум≥ють, що занадто неслухн€н≥ д≥ти — це недобре.

“ак, ми розум≥Їмо, що дитина своЇю зухвалою повед≥нкою ви€вл€Ї себе €к особист≥сть, особливо в кризовому в≥ц≥. јле х≥ба комусь в≥д цього легше? “ак чи ≥накше, треба привчати чадо до дисципл≥ни. ” де€ких с≥м'€х цей процес вихованн€ перетворюЇтьс€ на справжн≥й кошмар. ј головне дл€ батьк≥в зрозум≥ти, що вони сам≥ повинн≥ навчитис€ вести себе так, щоб дитина слухалас€.

якщо ви зум≥Їте зробити так, що дитина буде вас слухати, просто слухати ≥ робити висновки, то це означаЇ, що ви дос€гли усп≥ху у вихованн≥. ¬се ≥нше трапитьс€ автоматично. —луханн€ найб≥льше проникаЇ в розум, €кий ≥ управл€Ї псих≥кою ≥ волею людини.

¬иходить така картина: €кщо дитина не слухаЇ нас, то, €к би ми не намагалис€ виховувати правильно дитину, наше вихованн€ дор≥внюЇ нулю. ѕерш за все, сл≥д з'€сувати, що означаЇ слухати. якщо нас слухають Ч значить, дов≥р€ють, бачать в нас авторитет ≥ намагаютьс€ вести себе у в≥дпов≥дност≥ з тим, €к ми говоримо. ўоб дитина була слухн€ною, треба спочатку правильно будувати своњ в≥дносини ≥ з малюком, ≥ з людьми навколо.

 ожна людина, ≥ маленька дитина в тому числ≥, волод≥Ї ≥нтуњц≥Їю, €ка п≥дказуЇ њй, де правда, а де неправда. ≤ €кщо мама каже неправду татов≥, дитина не може њњ слухатис€. якщо тато розмовл€Ї з≥ зл≥стю ≥ ненавистю, дитина не може його слухатис€. якщо батьки говор€ть одне, а робл€ть ≥нше, дитина не може њх слухатис€. якщо мама твердить дитин≥ бути слухн€ною, але сама не слухаЇтьс€ тата, то ≥ малюк не стане.

Ќавчитис€ вести себе правильно, щоб стати авторитетом дл€ дитини, зовс≥м не просто. ÷е неможливо без сп≥впрац≥ та роботи над собою. Ќе забувайте, що ми повинн≥ вести себе з дитиною так само, €к ми поводимос€ ≥ перед чужими людьми. як це? ј намагаЇмос€ вести ми себе правильно, але от в родин≥ ц€ правильна повед≥нка кудись випаровуЇтьс€. „ому так в≥дбуваЇтьс€?

” всьому винн≥ поган≥ в≥дносини м≥ж найближчими людьми. Ќам прост≥ше сказати пару вв≥чливих сл≥в €комусь перехожому на вулиц≥, €кого ми, можливо, б≥льше н≥коли не побачимо, чим про€вити вв≥члив≥сть перед родичами. ћи розслабл€Їмос€ у с≥мейному кол≥ ≥ можемо висловити все що завгодно, вважаючи, що «своњ в дошку» нас завжди зрозум≥ють. “им не менш, проблеми ≥ образи накопичуютьс€, перетворюючись на огиду, ненависть ≥ виливаючись скандалами ≥ ≥стериками... на очах у д≥тей. “реба правильно вести себе перед своЇю дитиною, стати вз≥рцем дл€ нењ, дотримуватис€ певного стилю повед≥нки.

≤ хоч не просто приховувати в≥д чада св≥й поганий настр≥й, стреси, нервов≥ зриви, ми повинн≥ робити це заради любов≥ до них. якщо м≥ж дорослими назр≥ло серйозна розмова, €ка може спричинити за собою п≥двищен≥ тони сп≥врозмовник≥в, дитину краще вв≥чливо попросити посид≥ти в своњй к≥мнат≥ або в≥дправити на прогул€нку. ј коли такий стиль виробитьс€, то стане нашим правилом, ≥ д≥ти в майбутньому в≥дд€чать нас своЇю повагою ≥ любов'ю за терп≥нн€, стриман≥сть ≥ нашу любов.