ѕсихолог≥чний б≥ль сильн≥ше ф≥зичного
ѕсихолог≥чний б≥ль сильн≥ше ф≥зичного
ѕсихолог≥чний б≥ль сильн≥ше ф≥зичного

Ќауково доведено, що найсильн≥ший ≥ самий руйн≥вний б≥ль — психолог≥чний. Ѕагато людей не в силах витримати його Ч одн≥ спиваютьс€, ≥нш≥ добров≥льно прощаютьс€ з житт€м.

—постереженн€ псих≥атр≥в показують, що психолог≥чний б≥ль створюЇтьс€ спробою св≥домост≥ в≥докремитис€ в≥д самого себе, це розщепленн€ Їдиноњ св≥домост≥: з одного боку людина намагаЇтьс€ уникнути, придушити заперечуване почутт€, а з ≥ншого боку нею опановуЇ саме спостережуване почутт€. “ому, €кщо причиною болю Ї двоњста св≥дом≥сть, то лише Їдина св≥дом≥сть може позбавити в≥д нењ. Ѕудь-€кий психолог≥чний б≥ль зникне в Їдност≥.

ѕричини психолог≥чного болю

—оц≥альна ≥ природна сутн≥сть людини така, що вона надто переймаЇтьс€ речами, що в≥дбуваютьс€ навколо нењ, що не може не в≥дбиватис€ на њњ псих≥чному стан≥. ќдн≥ люди ст≥йко справл€ютьс€ з життЇвими негараздами, ≥ншим дл€ цього необх≥дно докласти максимум зусиль, а трет≥ вибирають найпрост≥ший шл€х Ч в≥ддаютьс€ на волю в≥дчутт≥в, €к≥ захльостують њх, впадаючи в депрес≥ю ≥ стреси.

ѕричина психолог≥чного болю може знаходитис€ в минулому. Ќаприклад, це може бути псих≥чна травма, т€жк≥ спогади, втрата близьких.

ѕричина психолог≥чного болю може знаходитис€ в сьогоденн≥: безпосередньо в≥дбуваЇтьс€ ситуац≥€ зовн≥ та актуальн≥ процеси всередин≥ псих≥ки людини.

ѕричина може бути нав≥ть пов'€зана з майбутн≥м. Ќаприклад, багато людей живуть в оч≥куванн≥ поганого, це њх г≥потетичн≥ страхи, переживанн€ за можлив≥ под≥њ ≥ њх насл≥дки.

¬с≥ ц≥ стани створен≥ природою дл€ швидкоњ психолог≥чноњ самодопомоги. ѕрацюють вони приблизно так само, €к ≥ ф≥зичний б≥ль, хвороба або травма в орган≥зм≥. “им не менш, психолог≥чн≥ захисти лише захищають, але не вир≥шують проблему ≥ не дають допомоги, вони допомагають протриматис€ до того моменту, коли прийде допомога.

¬ажливим прихованим потенц≥алом психолог≥чного болю Ї на€вний у ньому сенс. “обто людин≥ даЇтьс€ можлив≥сть опрацювати своЇ хворобливе переживанн€, зрозум≥ти його сенс. “ому не варто в≥дразу позбавл€ти пац≥Їнта його страждань.

ѕсихологи ∆ансхен „ен ≥  ≥пл≥нг ƒ. ¬≥ль€мс ≥з ун≥верситету ѕурдью, ƒжул≥ ‘≥тнес з ун≥верситету ћаккуор≥ ≥ Ќ≥кола  . Ќьютон з ун≥верситету Ќового ѕ≥вденного ”ельсу провели досл≥дженн€, в ход≥ €кого визначили, що психолог≥чний б≥ль запод≥юЇ велик≥ травми в пор≥вн€нн≥ з ф≥зичним.

ƒл€ п≥дтвердженн€ свого твердженн€ вчен≥ провели чотири експерименти. ѕершими двома анал≥зувалис€ суб'Їктивн≥ в≥дчутт€ ≥ насл≥дки в≥дновленн€ п≥сл€ ф≥зичного болю ≥ соц≥ально негативних ситуац≥й. ≤нш≥ два експерименти були ускладнен≥ тим, що випробовуван≥ також проходили тести когн≥тивних функц≥й п≥сл€ позбавленн€ в≥д болю.

” п≥дсумку учасники б≥льше реагували на соц≥ально негативн≥ спогади, н≥ж на спогади про ф≥зичний б≥ль.  р≥м того, учасники, €ких просили згадати про ф≥зичн≥ травми, показали кращ≥ результати на складних р≥вн€х в когн≥тивних тестах.

ћожливе по€сненн€ цих результат≥в лежить в основ≥ еволюц≥њ людського мозку, а особливо кори п≥вкуль, в≥дпов≥дальноњ за комплексне мисленн€, сприйн€тт€ ≥ обробку звукових знак≥в.