√нучк≥сть ≥нтелекту Ч це реально
√нучк≥сть ≥нтелекту Ч це реально
√нучк≥сть ≥нтелекту Ч це реально

™ думка, що €к≥сть житт€ людини багато в чому визначаЇтьс€ р≥внем њњ ≥нтелекту. ѕри цьому маЇтьс€ на уваз≥ не ст≥льки матер≥альна сторона житт€, ск≥льки духовна, гармон≥€ людини з оточуючими обставинами ≥ самою собою. ¬иходить, т≥льки високо≥нтелектуальн≥ люди можуть дос€гти задоволенн€ житт€м?

ќднак наука стверджуЇ, що ≥нтелект людини на 70% закладений природою ≥ лише решту 30% можна п≥ддавати €комусь впливу.

Ѕагато рок≥в ≥нтелект представл€Ї ц≥кавий об'Їкт вивченн€ науки. ¬≥льна веб-енциклопед≥€ ¬≥к≥пед≥€ даЇ наступне визначенн€:

≤нтелект (в≥д лат. Intellectus — розум≥нн€, п≥знанн€) Ч це розум, розумов≥ зд≥бност≥: вчитис€ з досв≥ду, пристосовуватис€, адаптуватис€ до нових ситуац≥й, застосовувати знанн€, щоб керувати навколишн≥м середовищем або мислити абстрактно. «агальна зд≥бн≥сть до п≥знанн€ ≥ р≥шенн€ проблем, €ка об'ЇднуЇ вс≥ п≥знавальн≥ зд≥бност≥ ≥ндив≥да: в≥дчутт€, сприйн€тт€, пам'€ть, у€вленн€, мисленн€, у€ва.

¬ останн≥ роки вчен≥ перевернули вс≥ ≥снуюч≥ у€вленн€ про розвиток ≥нтелекту, давши над≥ю вс≥м нам його поглиблювати, розвивати ≥ розширювати, тим самим покращуючи €к≥сть нашого житт€. –ан≥ше було прийн€то вважати, що наш горезв≥сний IQ ми отримуЇмо в≥д народженн€ ≥ вбираЇмо з молоком матер≥, отримуючи в спадок левову частку в≥дпов≥дних задатк≥в. “акож передбачалос€, що прот€гом житт€ ми можемо розтратити дане нам багатство, захопившись згубними звичками. јле тепер учен≥ торжествують: генетику можна перемогти ≥ зробити себе розумн≥шими!

ѕри всьому цьому швейцарськ≥ психологи —юзан ƒжегг≥ ≥ ћарт≥н Ѕушкель попереджають, що р≥шенн€ цього непростого завданн€ потребуЇ титан≥чних зусиль, €к≥ доведетьс€ витратити на тренуванн€ пам'€т≥. ¬они розробили систему вправ, €к≥ розвивають так званий гнучкий ≥нтелект Ч здатн≥сть знаходити р≥шенн€ ориг≥нальних, неспод≥ваних задач.

Ќа противагу гнучкого ≥нтелекту виступаЇ ≥нтелект кристал≥зований, €кий маЇ на уваз≥ вм≥нн€ використовувати вже на€вн≥ вм≥нн€ ≥ знанн€. ќбидва терм≥ни були введен≥ в 1971 роц≥ –еймондом  еттелом ≥ на њх з≥ставленн≥ базуютьс€ майже вс≥ тести на IQ.

¬ д≥йсност≥ вчен≥ прийшли до висновку: людина не в силах зм≥нити те, що в нењ закладено природою, але на окрем≥ аспекти вплинути здатна. “ак €к гнучкий ≥нтелект функц≥онуЇ на основ≥ короткочасноњ пам'€т≥, то €краз над њњ розвитком ≥ треба працювати, щоб п≥двищити IQ.

ўоб довести пластичн≥сть нашого мозку, вчен≥ провели експеримент, в €кому вз€ли участь чотири групи добровольц≥в. ѓм запропонували тренувати короткочасну пам'€ть за допомогою спец≥альних вправ по п≥вгодини в день. “ак≥ тренуванн€ проходили сер≥йно: спочатку 8 дн≥в посп≥ль, пот≥м 12 дн≥в, пот≥м 17 ≥ в к≥нц≥ к≥нц≥в 19 дн≥в. ¬ к≥нц≥ кожного етапу вчен≥ вим≥рювали зм≥ни гнучкого ≥нтелекту ≥ пор≥внювали показники з результатами контрольноњ групи. ¬и€вилос€, що тренуванн€ короткочасноњ пам'€т≥ не т≥льки дозвол€Ї вир≥шувати р≥зн≥ тести, але ≥ п≥двищуЇ ≥нтелект. ѕри цьому методика ц€ показала динам≥чн≥сть характеру: чим б≥льше працюЇш, тим б≥льше ефект в≥д тренувань.

“аким чином, у нас у вс≥х Ї можлив≥сть п≥двищити р≥вень свого ≥нтелекту, а отже ≥ задоволен≥сть житт€м, звичайно при на€вност≥ бажанн€, що теж Ї показником ≥нтелекту.†