Це почуття притаманне кожній людині. Воно жене нас геть від розлюченої тварини, утримує від стрибка з великої висоти, не дозволяє взяти в руку оголений високовольтний кабель... Мова йде про страх — негативно забарвленому емоційному процесі. Цей внутрішній стан, обумовлено загрожує реальним або передбачуваним лихом, у деяких забирає половину життя. Є й такі люди, у яких усе життя складається зі страху...

Почуття страху — одне з основних примітивних людських емоцій. Його причини — реальна чи уявна небезпека. Страх ще називають сторожовим псом, що подає голос при наближенні небезпеки. Мозок підсумовує накопичений досвід і в разі небезпеки миттєво передає тривожний сигнал про загрозу життя або благополуччя. У різних ситуаціях страх однієї людини може істотно відрізнятися за ступенем від страху іншого. Він може проявлятися у вигляді порушеного або пригніченого емоційного стану. Жах — вища форма страху найчастіше супроводжується саме пригніченим станом, депресією. Різноманітні фобії - нав'язливі неадекватні переживання страхів.

Павуки на службі вчених

Дослідники з Великобританії, використовуючи тарантулів, спробували пояснити природу людського страху, впритул підійти до фізіології фобій та інших типів страху. У той час як добровольцям показували відео з цими комахами, вчені за допомогою ЯМР (ядерно-магнітний резонанс) фіксували активації різних частин мозку.

Вчені з'ясували, що страх не виникає в якійсь одній ділянці мозку, він активує цілу систему. За одніій мозковій ланцюжці можуть проходити різні типи страху. Багато частин так званої системи страху працюють в тандемі, і кожна оцінює зовнішню загрозу по-різному. «Коли ми пробуджуємо в людині почуття страху, то в її мозку включаються різні системи, які повинні допомогти вижити. Ці системи, зокрема, уважно стежать за всіма пересуваннями вашого потенційного ворога, визначаючи ймовірність будь-яких «сюрпризів». Вони вираховують, як близько ви знаходитесь від загрози. У цей момент мозок вирішує безліч завдань одночасно, щоб у максимально короткі терміни запропонувати найкраще рішення з усіх можливих, уникнути небезпеки», — коментує автор дослідження Дін Моббс.

Цьому Ескулапу з Кембріджського університету було цікаво дізнатися механізм страху ще й тому, що він сам смертельно боїться тарантулів. Дослідницька група прийшла до висновку, що страх страху — різниця. Різні ділянки головного мозку активувалися в залежності від того, що людина очікувала від зустрічі з тарантулом, як далеко знаходився павук і куди він прямував. Коли тарантул починав рухатися у напрямку до людини, реакція з областей мозку, відповідальних за тривожність, переходила у відділи, пов'язані з панікою. Робота «панічних» відділів мозку зростала в міру наближення небезпеки, незалежно від того, наскільки далеко павук знаходився спочатку. Вчені вважають, що: «В реакції організму на потенційну небезпеку, яку ми знаємо, як страх, задіяні різні ділянки мозку, які, діючи узгоджено, і керують цією реакцією».

До того ж, чим більше людина боїться пауків, тим більших розмірів вони набувають у його очах. Помилка в оцінці може бути причиною розвитку фобії. На думку дослідників, очікування небезпеки змушує людину переоцінювати реальні розміри цієї небезпеки і в голові може виникати ланцюгова реакція, яка змушує мозок реагувати сильніше, ніж було б адекватно в даній ситуації.

Вчені вважають, що це відкриття в перспективі допоможе проводити більш ефективну діагностику і лікування пацієнтів з різними фобіями, а також може призвести до створення нового покоління ліків.

Ізраїльтяни надають перевагу зміям

Вчені з Вейцмановского наукового інституту в Ізраїлі прийшли до висновку, що під час прояву мужності і хоробрості активуються певні частини мозку людини. Результати досліджень з часом будуть використані в терапевтичних цілях.

Перед добровольцями поставили завдання — наблизитися до контейнера, в якому знаходилася смертельно отруйна змія. Перед тим, кожного учасника експерименту було опитано на рахунок того, наскільки сильно він боїться змій. За допомогою ЯМР-знімків вчені встановили, що мужня поведінка збільшує активність в області поясної звивини головного мозку.

"Наші результати дозволяють враховувати ті мозкові процеси та механізми, які впливають на найбільш інтригуючий аспект людської поведінки - готовність робити мужні дії на противагу тій поведінці, яке диктує нам страх. Особливо проведене нами дослідження підкреслює важливість підтримання високої активності поясної звивини головного мозку (sgACC) у справі успішного втілення зусиль з подолання страху. А це в свою чергу дозволяє говорити про можливість маніпулювання активністю sgACC в терапевтичних цілях. Наприклад, для боротьби зі страхом »- стверджує автор дослідження доктор Ядін Дуда.

А куди без мишей

У залежності від роботи певного виду нейронів, реакції страху можуть виявлятися по-різному. Це встановили італійські вчені з Європейської лабораторії молекулярної біології (EMBL) в Монтеротондо та Вероні. Вони визначили частина мозку і тип нейронів, які й відповідають за реакції, що виникають при страху.

Виявити нейрони допомогли експерименти на лабораторних мишах. Був використаний інноваційний метод для контролю активності специфічних клітин у мозку гризунів, що відчувають страх. Вчені хотіли зрозуміти, як саме ці клітини беруть участь в управлінні страхом. Результати досліджень вразили ескулапів. Не дивно те, що при впливі на клітини миші відчували страх, важливо те, що вони змінювали свої звичні реакції з пасивною на активну. Під час страху перехід від пасивної поведінки до активної супроводжується активацією значної частини зовнішнього шару кори головного мозку.

Вчені впевнені, що отримані знання знадобляться у вирішенні складних завдань, пов'язаних з контролем емоцій і поведінкових реакцій. Зокрема люди зможуть швидше адаптуватися до стресів.