—торожовий пес, що реагуЇ на небезпеку
—торожовий пес, що реагуЇ на небезпеку
—торожовий пес, що реагуЇ на небезпеку

÷е почутт€ притаманне кожн≥й людин≥. ¬оно жене нас геть в≥д розлюченоњ тварини, утримуЇ в≥д стрибка з великоњ висоти, не дозвол€Ї вз€ти в руку оголений високовольтний кабель... ћова йде про страх — негативно забарвленому емоц≥йному процес≥. ÷ей внутр≥шн≥й стан, обумовлено загрожуЇ реальним або передбачуваним лихом, у де€ких забираЇ половину житт€. ™ й так≥ люди, у €ких усе житт€ складаЇтьс€ з≥ страху...

ѕочутт€ страху Ч одне з основних прим≥тивних людських емоц≥й. …ого причини Ч реальна чи у€вна небезпека. —трах ще називають сторожовим псом, що подаЇ голос при наближенн≥ небезпеки. ћозок п≥дсумовуЇ накопичений досв≥д ≥ в раз≥ небезпеки миттЇво передаЇ тривожний сигнал про загрозу житт€ або благополучч€. ” р≥зних ситуац≥€х страх одн≥Їњ людини може ≥стотно в≥др≥зн€тис€ за ступенем в≥д страху ≥ншого. ¬≥н може про€вл€тис€ у вигл€д≥ порушеного або пригн≥ченого емоц≥йного стану. ∆ах Ч вища форма страху найчаст≥ше супроводжуЇтьс€ саме пригн≥ченим станом, депрес≥Їю. –≥зноман≥тн≥ фоб≥њ - нав'€злив≥ неадекватн≥ переживанн€ страх≥в.

ѕавуки на служб≥ вчених

ƒосл≥дники з ¬еликобритан≥њ, використовуючи тарантул≥в, спробували по€снити природу людського страху, впритул п≥д≥йти до ф≥з≥олог≥њ фоб≥й та ≥нших тип≥в страху. ” той час €к добровольц€м показували в≥део з цими комахами, вчен≥ за допомогою яћ– (€дерно-магн≥тний резонанс) ф≥ксували активац≥њ р≥зних частин мозку.

¬чен≥ з'€сували, що страх не виникаЇ в €к≥йсь одн≥й д≥л€нц≥ мозку, в≥н активуЇ ц≥лу систему. «а одн≥≥й мозков≥й ланцюжц≥ можуть проходити р≥зн≥ типи страху. Ѕагато частин так званоњ системи страху працюють в тандем≥, ≥ кожна оц≥нюЇ зовн≥шню загрозу по-р≥зному. « оли ми пробуджуЇмо в людин≥ почутт€ страху, то в њњ мозку включаютьс€ р≥зн≥ системи, €к≥ повинн≥ допомогти вижити. ÷≥ системи, зокрема, уважно стежать за вс≥ма пересуванн€ми вашого потенц≥йного ворога, визначаючи ймов≥рн≥сть будь-€ких Ђсюрприз≥в». ¬они вираховують, €к близько ви знаходитесь в≥д загрози. ” цей момент мозок вир≥шуЇ безл≥ч завдань одночасно, щоб у максимально коротк≥ терм≥ни запропонувати найкраще р≥шенн€ з ус≥х можливих, уникнути небезпекиї, Ч коментуЇ автор досл≥дженн€ ƒ≥н ћоббс.

÷ьому ≈скулапу з  ембр≥джського ун≥верситету було ц≥каво д≥знатис€ механ≥зм страху ще й тому, що в≥н сам смертельно боњтьс€ тарантул≥в. ƒосл≥дницька група прийшла до висновку, що страх страху Ч р≥зниц€. –≥зн≥ д≥л€нки головного мозку активувалис€ в залежност≥ в≥д того, що людина оч≥кувала в≥д зустр≥ч≥ з тарантулом, €к далеко знаходивс€ павук ≥ куди в≥н пр€мував.  оли тарантул починав рухатис€ у напр€мку до людини, реакц≥€ з областей мозку, в≥дпов≥дальних за тривожн≥сть, переходила у в≥дд≥ли, пов'€зан≥ з пан≥кою. –обота Ђпан≥чнихї в≥дд≥л≥в мозку зростала в м≥ру наближенн€ небезпеки, незалежно в≥д того, наск≥льки далеко павук знаходивс€ спочатку. ¬чен≥ вважають, що: Ђ¬ реакц≥њ орган≥зму на потенц≥йну небезпеку, €ку ми знаЇмо, €к страх, зад≥€н≥ р≥зн≥ д≥л€нки мозку, €к≥, д≥ючи узгоджено, ≥ керують ц≥Їю реакц≥Їюї.

ƒо того ж, чим б≥льше людина боњтьс€ паук≥в, тим б≥льших розм≥р≥в вони набувають у його очах. ѕомилка в оц≥нц≥ може бути причиною розвитку фоб≥њ. Ќа думку досл≥дник≥в, оч≥куванн€ небезпеки змушуЇ людину переоц≥нювати реальн≥ розм≥ри ц≥Їњ небезпеки ≥ в голов≥ може виникати ланцюгова реакц≥€, €ка змушуЇ мозок реагувати сильн≥ше, н≥ж було б адекватно в дан≥й ситуац≥њ.

¬чен≥ вважають, що це в≥дкритт€ в перспектив≥ допоможе проводити б≥льш ефективну д≥агностику ≥ л≥куванн€ пац≥Їнт≥в з р≥зними фоб≥€ми, а також може призвести до створенн€ нового покол≥нн€ л≥к≥в.

≤зрањльт€ни надають перевагу зм≥€м

¬чен≥ з ¬ейцмановского наукового ≥нституту в ≤зрањл≥ прийшли до висновку, що п≥д час про€ву мужност≥ ≥ хороброст≥ активуютьс€ певн≥ частини мозку людини. –езультати досл≥джень з часом будуть використан≥ в терапевтичних ц≥л€х.

ѕеред добровольц€ми поставили завданн€ Ч наблизитис€ до контейнера, в €кому знаходилас€ смертельно отруйна зм≥€. ѕеред тим, кожного учасника експерименту було опитано на рахунок того, наск≥льки сильно в≥н боњтьс€ зм≥й. «а допомогою яћ–-зн≥мк≥в вчен≥ встановили, що мужн€ повед≥нка зб≥льшуЇ активн≥сть в област≥ по€сноњ звивини головного мозку.

"Ќаш≥ результати дозвол€ють враховувати т≥ мозков≥ процеси та механ≥зми, €к≥ впливають на найб≥льш ≥нтригуючий аспект людськоњ повед≥нки - готовн≥сть робити мужн≥ д≥њ на противагу т≥й повед≥нц≥, €ке диктуЇ нам страх. ќсобливо проведене нами досл≥дженн€ п≥дкреслюЇ важлив≥сть п≥дтриманн€ високоњ активност≥ по€сноњ звивини головного мозку (sgACC) у справ≥ усп≥шного вт≥ленн€ зусиль з подоланн€ страху. ј це в свою чергу дозвол€Ї говорити про можлив≥сть ман≥пулюванн€ активн≥стю sgACC в терапевтичних ц≥л€х. Ќаприклад, дл€ боротьби з≥ страхом ї- стверджуЇ автор досл≥дженн€ доктор яд≥н ƒуда.

ј куди без мишей

” залежност≥ в≥д роботи певного виду нейрон≥в, реакц≥њ страху можуть ви€вл€тис€ по-р≥зному. ÷е встановили ≥тал≥йськ≥ вчен≥ з ™вропейськоњ лаборатор≥њ молекул€рноњ б≥олог≥њ (EMBL) в ћонтеротондо та ¬ерон≥. ¬они визначили частина мозку ≥ тип нейрон≥в, €к≥ й в≥дпов≥дають за реакц≥њ, що виникають при страху.

¬и€вити нейрони допомогли експерименти на лабораторних мишах. Ѕув використаний ≥нновац≥йний метод дл€ контролю активност≥ специф≥чних кл≥тин у мозку гризун≥в, що в≥дчувають страх. ¬чен≥ хот≥ли зрозум≥ти, €к саме ц≥ кл≥тини беруть участь в управл≥нн≥ страхом. –езультати досл≥джень вразили ескулап≥в. Ќе дивно те, що при вплив≥ на кл≥тини миш≥ в≥дчували страх, важливо те, що вони зм≥нювали своњ звичн≥ реакц≥њ з пасивною на активну. ѕ≥д час страху перех≥д в≥д пасивноњ повед≥нки до активноњ супроводжуЇтьс€ активац≥Їю значноњ частини зовн≥шнього шару кори головного мозку.

¬чен≥ впевнен≥, що отриман≥ знанн€ знадобл€тьс€ у вир≥шенн≥ складних завдань, пов'€заних з контролем емоц≥й ≥ повед≥нкових реакц≥й. «окрема люди зможуть швидше адаптуватис€ до стрес≥в.