ќбережно Ч сказ!
ќбережно Ч сказ!

Ћюдина Ї частиною оточуючоњ њњ природи ≥ нав≥ть хвороби з тваринами часто у нењ одн≥ й т≥ ж. Ќаприклад — сказ.

÷€ статт€ маЇ на мет≥ попередити людину про небезпеку контакту з безпритульними та дикими тваринами, €к≥ нер≥дко Ї нос≥€ми страшноњ ≥нфекц≥њ.

—каз став в≥домий людин≥ ще задовго до нашоњ ери, його симптоми описан≥ в найдавн≥ших книгах. ™гипетськ≥ пап≥руси, ≥нд≥йськ≥ св€щенн≥ книги ¬еди, грецьк≥ та римськ≥ письмов≥ джерела, а пот≥м ≥ Ѕ≥бл≥€ розпов≥дали про хворобу, €ка передаЇтьс€ люд€м в≥д оскажен≥лих тварин. ѕро небезпечне захворюванн€ писали л≥кар≥ —ередньов≥чч€ ≥ ¬≥дродженн€, а географ≥€ його розповсюдженн€ в≥дома в≥д јвстрал≥њ до јрктики.

—имптоми хвороби стали визначенн€м буйного повед≥нки людини, нер≥дко ми вживаЇмо фразу: «“и що, сказивс€?». “варин, зап≥дозрених у сказ≥, негайно знищували, а покусана ними людина, €к правило, була приречена на смерть. ≤ нав≥ть сьогодн≥, €кщо своЇчасно не прийн€ти необх≥дних заход≥в, покусана хворою твариною людина, швидше за все, помре.

—каз Ч гостре ≥нфекц≥йне захворюванн€, що виникаЇ п≥сл€ укусу зараженоњ тварини, що прот≥каЇ з важким ураженн€м нервовоњ системи ≥ зак≥нчуЇтьс€, €к правило, смертельним результатом.

Ѕудь-€ка теплокровна тварина може захвор≥ти на сказ ≥ заразити людину, нав≥ть њжачок ≥ нешк≥дливий хом'€чок. Ќе можна назвати сказ поширеним захворюванн€м, воно виникаЇ спонтанно в будь-€к≥й точц≥ земл≥, €к розгор≥ле вогнище починаЇ перетворюватис€ на пожежу. ЅуваЇ, що це по€снюЇтьс€ зростанн€м попул€ц≥њ €коњ-небудь тварини - нос≥€ сказу. ќсобливо небезпечн≥ хвор≥ вовки та лисиц≥, спалах хвороби серед €ких може легко перекинутис€ на людей.

≤стор≥€ вивченн€ сказу

“рохи б≥льше ста рок≥в тому майже вс≥ випадки укус≥в заражених тварин людини зак≥нчувалис€ смертю. “од≥ природа хвороби була ще мало вивчена ≥ способи позбавленн€ в≥д нењ були нев≥дом≥. ¬еликий французький м≥кроб≥олог Ћуњ ѕастер здогадувавс€, що у хвороби Ї збудник. Ќа тому етап≥ розвитку медицини вже визначивс€ шл€х л≥куванн€ заразних хвороб: за допомогою щепленн€ ≥ придбанн€ ≥мун≥тету.

–озум≥ючи на€вн≥сть збудника, ѕастер, €к не бивс€, не м≥г його знайти. ”же п≥зн≥ше в≥рус все-таки був знайдений. ѓм ви€вилас€ др≥бна тварина ≥стота, що викликало руйнуванн€ мозку. ¬≥рус потрапл€в в орган≥зм ≥з слиною скаженоњ тваринни через рану або нав≥ть невелику подр€пину ≥ заражав його.

ѕастер та його колеги зрозум≥ли, що м≥сцем зосередженн€ в≥русу найчаст≥ше стаЇ мозок. Ќе бачачи ≥ нав≥ть не вивчивши ворога, вчен≥ намагалис€ його знешкодити. ƒл€ цього вони висушували мозок хворих тварин ≥ прищеплювали отриманий субстрат собакам ≥ кроликам. Ўл€х ви€вивс€ в≥рним Ч перехвор≥вши в легк≥й форм≥, тварини ставали не сприйн€тливими до в≥русу.

Ћ≥куванн€ сказу

јле €к це могло допомогти люд€м? Ќевже вакцинувати вс≥х поголовно? „и Ї в цьому сенс, коли сказ Ч €вище не таке вже часте? ¬их≥д один Ч л≥кувати тих, хто вже покусаний. јле виникаЇ ще одне важливе завданн€: €к виробити ≥мун≥тет в орган≥зм≥, €кий вже вражений в≥русом сказу?

ѕастер до найменших тонкощ≥в вивчив переб≥г хвороби ≥ визначив ≥нкубац≥йний пер≥од, що становить в≥д двох тижн≥в до трьох м≥с€ц≥в, ≥нод≥ п≥вроку. ¬чений почав практикувати щепленн€ в≥дразу п≥сл€ зараженн€. “ака практика залишаЇтьс€ незм≥нною ≥ в наш≥ дн≥. Ќа першому етап≥ робитьс€ щепленн€ сильно ослабленого хвороботворного в≥русу, пот≥м з кожним разом ослаблен≥сть знижуЇтьс€, а до моменту, коли ≥нфекц≥€ добираЇтьс€ до органу, в €кому повинне спалахнути вогнище, в ньому вже утворюЇтьс€ ст≥йкий ≥мун≥тет ≥ хвороба дал≥ не розвиваЇтьс€.

¬ажливою умовою стаЇ вакцинац≥€ в≥дразу п≥сл€ укусу, в ≥ншому випадку ураженн€ тканин може виникнути ран≥ше, н≥ж сформуЇтьс€ ≥мун≥тет.

¬иходить, що ефективних метод≥в л≥куванн€ в≥д сказу не ≥снуЇ. јле пор€д з вакцинац≥Їю проводитьс€ терап≥€, €ка зменшуЇ стражданн€ хворого: хворого пом≥щають в затемнену палату, ≥зольовану в≥д шуму.

¬арто попередити, що при укусах заражених тварин прогноз дл€ людини завжди залишаЇтьс€ неспри€тливим. ≤снують поодинок≥ випадки одужанн€ пац≥Їнт≥в, €к≥ отримали повний курс ≥мун≥зац≥њ антираб≥чною вакциною.

ўо стосуЇтьс€ проф≥лактики захворюванн€ на сказ, то самий д≥Ївий спос≥б Ч обмежити контакт з дикими та безпритульними тваринами, €кими б жалюг≥дними ≥ безпорадними вони не вигл€дали. ѕам'€тайте, що собаку з власником можна перев≥рити на сказ ≥ уникнути зовс≥м не нешк≥дливою вакцинац≥њ, а ось безпритульних тварин навр€д чи вдастьс€ перев≥рити.†