Запитати лікаря

Холангіт

Холангіт - захворювання, що характеризується запаленням жовчних протоків печінки, що супроводжується розвитком больового і диспепсичного синдромів.

Причини розвитку холангіту

Залежно від причин розвитку і особливостей клінічного перебігу виділяють гострий, хронічний і склерозуючий холангіт.

Збудниками гострого холангіту є бактерії і одноклітинні паразити, які потрапляють в жовчні шляхи з жовчного міхура і просвіту кишечника. Іноді вони можуть потрапити туди з потоком крові і лімфи з інших частин організму. Кишкова паличка і клебсієли, ентеробактерій, ентерококи і бактероїди, лямблії, опісторіі і шистосоми є найбільш типовими збудниками гострого холангіту.

Практично завжди захворювання виникає на тлі порушення відтоку жовчі, яке часто супроводжується жовчнокам'яною хворобою і холециститом, різними пухлинами печінки, аскаридозом і т.п. В цьому випадку застій жовчі збільшує ймовірність колонізації жовчовивідних проток патогенними мікроорганізмами з просвіту шлунково-кишкового тракту, що і веде до розвитку гострого холангіту.

Хронічний холангіт імовірний при перенесеній гострій формі захворювання, але може спочатку розвиватися як хронічний у хворих з часто повторюваними нападами холециститу, панкреатиту, гастродуодениті і т.д. Хронічний холангіт, як правило, характерний для людей похилого віку.

Склерозуючий холангіт - аутоімунне захворювання, при якому в жовчних протоках розвивається повільний і тривалий запальний процес, який з часом призводить до закриття їх просвіту і розвитку цирозу печінки.

Симптоми холангіту

Гострий холангіт починається раптово і супроводжується ознобом з різким підйомом температури до 38-40 С. Разом з цим в правому підребер'ї з'являються болі різної інтенсивності, які трохи нагадують за своїм характером жовчну кольку. Періодично вони можуть поширюватися на область правого плеча і шиї і віддавати в праву лопатку. У зв'язку з наростаючою інтоксикацією з'являється загальна слабкість, головний біль, втрата апетиту, нудота, блювота і т.п.

Пізніше до симптомів гострого холангіту приєднується жовтяниця, що сприяє виникненню свербіжу, який особливо посилюється ночами.

Хронічний холангіт розвивається поступово і проявляється малопомітними ознаками. Хворий скаржиться на тупі слабоінтенсівні болі в правому підребер'ї, а також на відчуття розпирання і дискомфорту у верхніх відділах живота. Хронічний холангіт, як і гострий, може супроводжуватися пожовтінням шкіри та склер, хоча в цьому випадку жовтяниця з'являється значно пізніше, при далеко зайшовшому процесі. Серед інших симптомів хронічного холангіту - загальна слабкість, підвищена стомлюваність, субфебрильна температура тіла.

Склерозуючий холангіт - досить рідкісне захворювання з такими ж симптомами, як у гострого і хронічного холангіту. Іноді хвороба може загострюватися сепсисом і множинними абсцесами печінки, інфекційно-токсичним шоком і гепатитом, холецистопанкреатитом, цирозом печінки та ін.

Діагностика холангіту

Діагноз встановлюється на основі загальної клінічної картини і результатів ряду інструментальних і лабораторних методів дослідження.

У більшості випадків для підтвердження холангіту використовується УЗД органів черевної порожнини, а також ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатіграфія (ХПГ). У більш складних випадках застосовується комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія (МРТ) органів черевної порожнини.

Лікування холангіту

При гострому холангіті необхідна негайна госпіталізація. Лікування може здійснюватися як консервативними, так і хірургічними методами, що визначається тяжкістю процесу, а також наявністю або відсутністю при холангіті закупорки жовчовивідних шляхів.

Консервативне лікування холангіту полягає в дотриманні голоду протягом першої доби захворювання з переходом на щадну дієту. Для придушення життєдіяльності збудників, що викликали холангіт, застосовується антибіотикотерапія. З метою блокування болю застосовуються анальгетики та спазмолітики, а при вираженій інтоксикації здійснюється внутрішньовенне вливання глюкозо-сольових розчинів.

Коректне лікування холангіту має починатися з усунення причини, що викликала порушення відтоку жовчі по жовчовивідних протоках. У ряді випадків для цього необхідно хірургічне втручання.

Профілактика холангіту полягає в своєчасному лікуванні хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, глистових інвазій і протозойних захворювань.

19.05.17


Обговорення:


приховати