Запитати лікаря

Логофобія

Логофобія, або страх говорити, - це нав'язливий страх розмовляти при тяжких порушеннях мовлення, як правило, при заїканні. Хворий відчуває почуття сорому перед своїм дефектом мовлення, його турбує, яке враження він справить на оточуючих, боїться затнутися при розмові.

Розвиток логофобії тягне за собою формування невпевненості в собі, зниження самооцінки. У таких людей звужується коло спілкування, обмежена зона комфорту, що є, в свою чергу, фактором виникнення психоемоційного напруження, яке може як посилювати заїкання або саму логофобію, так і викликати інші невротичні розлади.

Стадії розвитку логофобії наступні:

- страх при говорінні (в ситуації мовлення),

- страх при наближенні ситуації (очікування невдачі),

- страх при думці про ситуацію (ситуація тільки ймовірна, а страх уже є).

Логофобія займає певне місце в клінічній картині заїкання. Існують три основні форми заїкання, для кожної з якої логофобія має своє значення.

1. Невротичне заїкання (логоневроз)

Причини такого заїкання носять психогенний характер. В цьому випадку страх говоріння є одним з основних механізмів, що підтримують порушення мовлення. Викликаний психотравмою, логоневроз формує страх говоріння, який є вторинним фактором появи заїкання в ситуації хвилювання. І чим більше у людини страх, тим більше воназаїкається, і навпаки - чим сильніше  заїкається, тим сильніше боїться. Так формується порочне коло. В цьому випадку в звичній обстановці, вдома, з близькими людьми людина перестає заїкатися. Спілкування ж з незнайомими людьми, виступ на публіці провокує заїкання.

2. Неврозоподібне заїкання

Причини даного типу заїкання - судинні, органічні та інші ураження центральної нервової системи. Ця форма заїкання також провокує логофобію, яка буде ускладнювати загальну картину і знижувати ефективність лікування. При тривалому розвитку таке заїкання можете перерости в наступну, змішану форму.

3. Змішане заїкання

Це заїкання «два в одному»: первинне заїкання діагностувалося як неврозоподібне, але з часом, при впливі додаткових стресових факторів на ослаблену нервову систему з'явилося невротичне «нашарування». Дане заїкання має характеристики обох форм і піддається корекції складніше, ніж перші два. Звичайно, важливу роль у формуванні такої подвійної природи заїкання грає логофобія.

Лікування логофобії

Так як мають місце два компонента заїкання - емоційна реакція людини на дефект мовлення і сам дефект мовлення, то і терапія повинна здійснюватися в двох напрямках:

- Нормалізація темпу, ритму і плавності мовлення, зменшення мовних судом. В даному випадку допоможе логопед-дефектолог, а при необхідності підключиться лікар-невролог.

- Гармонізація психоемоційного фону, позбавлення від ірраціонального страху говоріння. Це, перш за все, психологічна частина роботи, тому повинна здійснюватися кваліфікованим медичним психологом або лікарем-психотерапевтом.

13.05.17


Обговорення:


приховати