Запитати лікаря

Мінеральна вода

Щонайперші ліки - це вода. Від її кількості та складу залежить здоров'я людини. Про це і піде мова в даній статті.

Останнім часом в наш раціон харчування та пиття все частіше входить мінеральна вода. Чомусь всі думають, що мінеральна вода - це добре і навіть не мають уявлення, що в ній міститься, і взагалі, що вона собою являє. Часто хворим дають пити мінеральну воду не знаючи про його захворювання, склад цієї води та те, наскільки показана ця вода людині, якій вони її пропонують. Вода не може бути універсальним і постійним напоєм на всі випадки життя. Мінеральною водою можна як лікуватися, так і зашкодити, не тільки при різних захворюваннях, а і при повному здоров’ї. Слово «мінеральна» вже підкреслює те, що в ній міститься багато солей. Але нині у більшості людей із-за способу життя, харчування, споживання води, захворювання різних органів взагалі і зокрема нирок, порушується солевий обмін, в наслідок чого накопичуються солі. Якщо це лужні, то виникає остеохондроз, якщо кислі, то вони відкладаються у нижній частині, від того особливо страждають ноги і виникає подагра. Є ще оксалати, які відкладаються в усьому організмі: в суглобах, м’язах, судинах. Тож якщо в організмі є надлишки солей, то чи потрібно ще порушувати солевий обмін, накопичуючи солі, які знаходяться у мінеральній воді.

Солі у воді знаходяться в іонному стані і діляться як електричні заряди на «+» і «-». Залежно від того, яких іонів більше, розрізняють воду з кислотними зарядженими іонами «+» і лужними властивостями з іонами «-». Та вода, в якій кількість позитивних і негативних іонів однакова – є нейтральною. У природі є вода з різними комбінаціями, залежно від кількості розчинених солей у воді. Найчастіше у воді розповсюдженні іони натрію, калію, кальцію, магнію, які дають позитивний електричний заряд. Якщо ж у воді багато гідрокарбонату, хлору, сульфату, то вона має негативний заряд. І ті, і інші іони приймають участь в обмінних процесах організму, але в залежності від того, яких іонів у воді більше, така і буде її лікувальна дія. Ось саме на це і треба звернути увагу, адже принцип корекції іонного складу внутрішнього середовища організму (тобто мінус і плюс) і лежить в основі застосування мінеральної води для профілактики і лікування різних захворювань. 

Назва мінеральної води вказує на те, яка переважна кількість іонів в ній міститься. Наприклад: карбонатна, сульфатна, натрієва. У випадку, коли важко визначити якого іону більше, тоді назву узагальнюють. Наприклад: Нерзан – це гідрокарбонатна сульфатнокальцієва магнітна вода. Воду, яку беруть із великих глибин, називають за видом газу. Наприклад: вуглекислою, сірководневою, азотвмістною, радоновою. Чим більше газів у воді, тим сильніша її дія. Ми знаємо, що часто на курортах люди приймають ванни із радоновою та іншою водою, де чітко визначена її дія на організм.

Якщо воду беруть з якогось родовища і перевозять її у пляшках, то туди спеціально добавляють вуглекислий газ, для того, щоб вона зберігалась і солі не випадали у осад. Таку воду в пляшці треба зберігати у горизонтальному положенні.

У природній мінеральній воді можуть міститись легколетучі органічні речовини. Вони надають їй неповторних властивостей. Наприклад, в Трускавці проходить вода через шари ґрунту, які насичені нафтою. Отже вода має елементи та запах нафти і називається - «Нафтуся». Слабомінералізована вода, в якій містяться сірнисті вуглеводи і органічні речовини, підсилює сечовиділення, що сприяє виведення надлишку солей з організму. Воду середньої та сильної мінералізації використовують для ванн. Кількість солей, розчинених у воді, дуже впливає на організм. Тож тільки лікар може визначити термін вживання такої води. 

Для того, аби розібратися, яку воду можна застосовувати, ви повинні уважно вивчити інформацію на етикетці тієї чи іншої води, а також знати потребу свого організму. Наприклад, не містить ніяких солей вода дистильована, але якщо людина буде її часто споживати, то вона поступово вимиватиме всі солі, потрібні для життєдіяльності організму. Проста питна вода має в одному літрі менше ніж 1 грам солі, тому її можна пити впродовж усього життя. Це та звичайна вода, яка використовується у побуті. Столова вода уже дещо відрізняється від питної, оскільки містить більше розчинених солей (до 2 грамів). Її не можна пити постійно, особливо при захворюваннях серця, судин, нирок і шлунку. Лікувально-столові води мають ще більшу кількість мінеральних речовин - від 2 до 8 грамів. Вони можуть або покращувати стан організму, або принести йому шкоду. Тому обов’язково потрібно порадитися з лікарем, скільки часу її можна вживати. Лікувальні води містять ще вищий вміст солей: від 8 до 12 грамів на один літер, а то і більше. 

Деякі води з меншим вмістом солей належать також до мінеральних, в тому випадку, якщо у них присутні сильнодіючі речовини, такі як радій, бор, миш’як та інші. Всі лікувальні води на відмінну від дистильованої додають в організм солі. Властивості лікувальної води можуть бути різні, залежно від концентрації, з низькою концентрацією (від 2 до 5), слабкою (від 5 до 10), середньою (від 10 до 15), а також високомінералізованні (від 13 до 25). Внутрішньо застосовують воду середньої мінералізації і нижче. А більш сильної мінералізації розводять до потрібної концентрації, або ж використовують для зовнішнього користування (ванни і грязі). Ще хочу нагадати, що основні властивості мінеральної води з рекомендації до вживання, вказують на етикетках, тому на них обов’язково треба звертати увагу прикупівлі. Кожна вода має як корисні властивості, так і протипоказання до її застосування. 

Почесний професор Віденського міжнародного університету Ростислав Желясков

8.09.2012 р.


Обговорення:


приховати