Запитати лікаря

Без здоров’я немає ні щастя, ні ладу в домі

Мешканка одного із сіл Вінниччини, 54-річна Євдокія Дмитрівна, яка два місяці була прикута до ліжка, вилікувалась відварами з трав за рецептами Наталі Земної

Валентина Шурин

Якби мені про це розповіла стороння людина, я, мабуть, засумнівалася б, що таке можливе. Однак цю історію я почула з вуст самої хворої. Познайомилась я з Євдокію Дмитрівною у вінницькій аптеці «Зелена планета». Поки вона з односельчанками чекала на зустріч із Наталею Земною, розповіла свою історію.

…Біль терзав тіло Євдокії Дмитрівни упродовж 20 років. Спочатку у хребті поколювало, - не звертала уваги. З віком слабість посилилась. У селі роботи – непочатий край, а вона не може ні зігнутися, ні розігнутися. То чимось натре спину, то помасажує. Біль трохи відпустить спину – жінка далі до роботи. Словом, терпіла.

У 50 з лишком літ Євдокія Дмитрівна вирішила серйозно взятися за своє здоров’я і пішла по лікарях. Вони обстежили і поставили «букет» діагнозів: жовчокам’яна хвороба (камінці - 16 і 18 мм), артроз, остеохондроз. А ще – захворювання підшлункової залози, шлунку, печінки... Скільки спеціалістів – стільки й діагнозів. І почалося: лікарня – за лікарнею. А покращання нема. 

 Зрозуміла Біблію і повірила Земній

- Випишуть додому, - розповідає Євдокія Дмитрівна, - наче краще. А через місяць – знову болить. Руки терпнуть, ноги набрякають, тиск піднімається… Ще й почала дуже повніти. Знову відлежу в лікарні – як було, так і є. Відвезуть до іншого шпиталю – те саме. Словом, безглуздо витрачати гроші на те, що тебе не рятує. Врешті-решт привезли додому – і на два місяці я зовсім злягла, з ліжка не вставала. Боліло все тіло. Навіть пальцем не могла поворухнути. «Ото сьогодні відлежу, а завтра (коли стане краще) встану», - тішила себе думкою. Але ні завтра, ні через тиждень, ні навіть через місяць біль не відступав.

- Донька злилася, бо я стала тягарем для її сім’ї, - горло Євдокії Дмитрівни стискає гарячий клубок, її очі наливаються сльозами, а підборіддя починає тремтіти. - У доньки – двійко малолітніх дітей, чоловік. Ще й я прикута до ліжка: ані їсти собі підігріти, ані випрати. Можливо, донька думала, що я прикидаюся?! Майже щодня – нерви, стреси, крики… Не могла я більше цього всього витримувати. Нарешті терпець увірвався і я сказала доньці: «Вези мене куди-небудь, у галайсвіти, аби не муляти очі нікому, бо накладу на себе руки».

Хтось порадив доньці показати маму фахівцям Інституту ортопедії, що в іншій області. Лікар обстежив Євдокію Дмитрівну і сказав, що оперативне втручання неминуче, колінний суглоб треба замінити на штучний. Далася взнаки давня автокатастрофа, під час якої колінний суглоб жінки був розбитий. Ця травма і дала поштовх хворобі. Та коли вінничанка дізналася вартість операції (а це -18-20 тисяч гривень), то була шокована. Яка там операція, - у кишені вітер гуляє… І жінка знову залишилася сам на сам зі своїми хворобами.

- Було це рік тому, - продовжує моя співрозмовниця. - Я зовсім впала духом. Що робити – не знала. Беру в руки Біблію. Читається вона важко. Мало хто розуміє, про що там мовиться. Раніше і мені було важко збагнути зміст священної книги. І раптом, уявляєте, я почала розуміти кожне речення. Це наче був знак «з неба». Я аж розплакалася. А коли заспокоїлась, раптом у вічі впав номер газети «Зелена планета». Я давно її виписую, але ніколи не зверталася до Земної. І вмить мене осінила думка: а чому б мені не лікуватися травами? Позбирала я номери Вашої газети за всі роки і почала шукати, якими травами Наталя Петрівна радить лікувати такі болячки, як у мене.

Невдовзі кухня пані Євдокії перетворилася на аптеку. Де не стань – відвари, настої, рослини. Чого там тільки не було: суниця і подорожник, календула і кукурудзяні рильця, хвощ, дика морква, калина… Чотири місяці, день у день, жінка ретельно пила настої та відвари з трав. Полегшення відчула уже на третій місяць …

- Вірите чи ні, коли я вперше вставала з ліжка і пішла у погріб за овочами, мені знову захотілося жити. Ридала на всю хату. Нарешті поїхала в лікарню, обстежилась. Ультразвукова діагностика показала: камінців у жовчному міхурі нема, печінка, підшлункова залоза – в нормі, печія минула. То я на радостях і на базар до міста їздила, і навіть теплицю побудувала. Богу дякувати, ходжу до сьогодні. Ось, сусідки не дадуть обдурити, - Євдокія Дмитрівна показує рукою на жінок, які стоять поруч. - Було б здоров'я, все інше наживемо. Його вартість знає лиш той, хто його втратив.

Подарунок на Різдво – передплата на «Зелену планету»

- Невже Ви жодного разу не зустрічалися із Земною? – цікавлюся у вінничанки.

- Жодного разу. Сьогодні уперше в неї, - усміхається пані Євдокія. 

- Руки- ноги стали холодними і нирки почали боліти (можливо, я передозувала трави?! ). Коли бачу, як хтось ледь шкандибає, то мимоволі думаю: «І навіщо ж так мучитись? Полікуй печінку, нирки, підшлункову залозу, звільни організм від солей. А найкраще – звернися до Земної, і вона порятує від хвороб». Відтоді, як я одужала, всім у селі раджу лікуватися лише в Наталі Петрівни й агітую односельчан, щоб газету Вашу виписували. Своїй сестрі на Різдво я зробила подарунок: на 2012 рік передплатила їй газету «Зелена планета». За моєю порадою сестра, теж лікується у Наталі Петрівни. У селі я нікому не розповідала про свої болячки, а люди особливо не випитували доньку про мене, - у кожного голова забита своїми негараздами. А оце нещодавно зустріла сусідку. А вона мало не плаче: «Ти, Євдокіє, здається, ходити не могла, ноги тебе боліли. А зараз он яка моторна. У кого ж ти лікувалася? У мене пекельні головні болі, болить хребет, терпнуть руки, крутить у ногах, колінних суглобах. Може, і я туди поїхала б?». Почувши це від сусідки, розповіла їй все, як було. І нині вона приїхала зі мною в «Зелену планету»

- Пробачте, що підслухала Вашу розмову, - озивається жінка, яка стоїть поруч. – Я почула, як донька сердилася на хвору матір і так собі міркую: у дитинстві діти матір всяку потребують, а коли виростуть – не дай, Боже, захворіти. Найкраще жити окремо від них, але недалеко. Чому? Бо навіть якщо діти тобі невдячні, їм все одно допомагаєш, переживаєш, оберігаєш... Якими б вони не були: добрими чи поганими, а серце за них болить, бо вони – твої діти. В мене, скажімо, безсоння. Вночі прокидаюсь - не спиться, ходити по кімнаті не будеш, аби не розбудити, бо доньці вдосвіта – на роботу. У мене все життя - «на нервах». Чоловік пиячив. Ми розлучені, але живемо під одним дахом, бо нема куди подітися ані йому, ані мені. Я здоровою чоловікові не була потрібна, а хвора – й поготів. На роботі – теж постійно були стреси. Я працювала бухгалтером. Як не звіти, то перевірки. Мудруєш над цифрами. Вдень і вночі над паперами сидиш. Тепер я «на пенсії», а нерви ніяк вгамувати не можу. Прочитала я у Вашій газеті, що є «Зеленій планеті» фітоліки для заспокоєння нервової системи і від безсоння. І хутко – до Наталі Петрівни. Справді: відколи почала застосовувати Інтелятрин та Нормострум, стала врівноваженою, а безсоння – як рукою зняло.

Любов Іванівна зізнається, що про Земну вперше почула три роки тому від однокурсниці, яку пані Наталя повернула з того світу. В подруги Любові Іванівни, через тривалі стреси, паралізовало лівий бік.

- Лікарі сказали подрузі: «Ви – безнадійна, сядете в інвалідний візок». А Земна, навпаки, заспокоїла і мовила: «Усяка хвороба лікується», - розповідає Любов Іванівна. - І справді: після лікування в «Зеленій планеті» моя однокурсниця стала на ноги. А як одужала, то знову приїхала в лікарню. Лікарі як побачили, що вона здорова, ще й своїми ногами прийшла, то аж мову втратили від здивування. До речі, мама моєї подруги також колись ходила з палицею, а після лікування в Земної як молодичка бігає.

2.09.2012 р.


Обговорення:


приховати
Спитати лікаря
Особливий прийом:
25 травня — через 6 днів Красний Михайло Романович Кандитат медичних наук лікар-ендокринолог
Відвідати
01 червня — через 14 днів Хома Тая Олександрівна дитячий лікар-невролог
Відвідати