Остеохондропатія – група захворювань, що характеризуються своєрідною зміною апофізов коротких і епіфізів довгих трубчастих кісток, енхондрально осифікуючих кісток кисті і стопи, хребта, рідше інших зростаючих кісткових структур. Хворобливі прояви в суглобах, які частіше зустрічаються у дітей і підлітків.
Остеохондропатія зустрічається переважно в дитячому та юнацькому віці. Лікарі вважають, що в зв’язку з емболією або тромбозом судин кістки розвивається її асептичний некроз. При цьому некротизовані кісткові перекладини втрачають міцність і пошкоджуються навіть при найменшому навантаженні. Надалі наростає деформація епіфізів і апофізів кісток, спостерігається болючість суглобів, порушення їх функції, конфігурації або конгруентності складових поверхонь, що в кінцевому підсумку призводить до розвитку деформуючого артрозу.
– Спадковість.
– Порушення гормонального балансу.
– Порушення обміну речовин (важко засвоюється кальцій і вітаміни).
– Відсутність взаємодії судинної мережі з кістковою тканиною.
– Зміни в регуляції припливу крові, нервової трофіки.
– Часті мікротравми.
– Кінцівки і хребет знаходяться в неприродному положенні (найчастіше у спортсменів професіоналів).
Остеохондропатія умовно ділитися на чотири групи
1. У трубчастих кістках (в епіфізі):
– в стегновій кістці (голівці) – хвороба Легг-Кальве-Пертеса;
– в I-III плесновій кістці (голівці), ключиці (в грудиному кінці), пальцях рук (фалангах) – хвороба Келлер II.
2. У коротких трубчастих кістках:
– в стопі (човноподібній кістці) – хвороба Келлер I;
– в кисті (півмісяцевій кістці) – хвороба Кінбека;
– в зап’ясті (човноподібній кістці) – хвороба Прайзер;
– в тілі хребця – хвороба Кальве.
3. У апофіозах:
– у великогомілковій кістці – хвороба Осгуда-Шлаттера;
– у п’ятковій кістці (її горбі) – хвороба Хаглунд-Шінца;
– в апофізарних кільцях хребців – хвороба Шейермана-Мау.
4. У поверхнях суглобів – захворювання Кеніга.
Захворювання складно виявити на ранніх стадіях, довго лікується і проходить, коли зупиняється ріст організму.
Лікування носить консервативний характер. Призначають щадний режим або застосовують іммобілізацію ураженого відділу скелета. Широко застосовується саноторно-курортне лікування, фізіотерапія, ортези, ортопедичне взуття. Проводяться курси загальнозміцніючої терапії.
Велике значення має раціональна ЛФК відповідно до стадій остеохондропатії. Залишкові прояви остеохондропатії – деформації і контрактури – лікують консервативно, при стійкому порушенні функції в окремих випадках проводять операцію.
Прогноз для життя сприятливий – при своєчасному лікуванні можна запобігти виникненню деформацій і контрактур.
Отримайте поради від наших лікарів у Центр Сімейної Медицини, якщо вас турбує ця або інша хвороба. Ми знаходимось за адресою: вул. Драгоманова, 14а, м. Кам`янець-Подільський.
