Гіпотиреоз – це клінічний синдром, спричинений тривалою стійкою нестачею гормонів щитоподібної залози в організмі або зниженням їх біологічного ефекту на рівні тканин.

Поширеність та Класифікація Гіпотиреозу

Маніфестний первинний гіпотиреоз поширений у 0,2-1% популяції, а латентний первинний гіпотиреоз відзначається 7-10% серед жінок і 2-3% серед чоловіків. За рік 5% випадків латентного гіпотиреозу переходить в маніфестний.

Гіпотиреоз класифікується патогенетично на:

1. Первинний (Тиреогенний): Зумовлений аномаліями розвитку щитовидної залози, автоімунним тиреоїдитом, резекцією щитовидної залози, підгострим тиреоїдитом та іншими факторами.
2. Вторинний (Гіпофізарний): Обумовлений гіпофізарною недостатністю, синдромом Шиена-Симондса, пухлинами гіпофіза та іншими впливами.
3. Третинний (Гіпоталамічний): Пов’язаний із порушенням синтезу і секреції тіроліберіна.
4. Тканинний (Транспортний, Периферійний): Зумовлений синдромами тиреоїдної резистентності, гіпотиреозом при нефротичному синдромі та іншими станами.

Форми та Важкість Гіпотиреозу

Залежно від ступеня важкості первинного гіпотиреозу виділяють:

1. Латентний (Субклінічний): Підвищений рівень ТТГ при нормальному Т4.
2. Маніфестний: Гіперсекреція ТТГ, при пониженому рівні Т4, з клінічними проявами.
3. Компенсований.
4. Декомпенсований.
5. Важкого Перебігу (Ускладнений).

Причини та Ускладнення Гіпотиреозу

Найчастіше первинний гіпотиреоз виникає через автоімунний тиреоїдит, резекцію щитовидної залози або підгострий тиреоїдит. Ураження більшості органів при гіпотиреозі пов’язане із різким зменшенням вироблення клітинних ферментів через дефіцит тиреоїдних гормонів.

Форми Гіпотиреозу та їх Причини

Основні форми гіпотиреозу включають:

1. Первинний (Тіреогенний): Аномалії розвитку, автоімунність, резекція щитовидної залози, тиреостатична терапія та інші причини.
2. Вторинний: Гіпофізарна недостатність, ізольований дефіцит ТТГ, синдроми природженого пангіпопітуітарізму.
3. Третинний: Порушення синтезу та секреції тіроліберіна.
4. Периферичний: Синдроми тиреоїдної резистентності, гіпотиреоз при нефротичному синдромі.

Гіпотиреоз – це серйозний стан, який може викликати різні ускладнення, включаючи кретинізм, серцеву недостатність, випіт у серозні порожнини та інші.

Всебічне вивчення та розуміння гіпотиреозу є важливим для вдосконалення методів діагностики та лікування цього стану.

Клінічна Специфіка Гіпотиреозу та Його Діагностика

Гіпотиреоз проявляється різноманітними клінічними симптомами. Хворі відзначають поступове збільшення маси тіла (нетипове для ожиріння), сухість та потовщення шкіри, що змінює колір (найчастіше описується як “восковий”, “персиковий” чи “жовтяничний”), огрубіння рис обличчя, збільшення розмірів взуття та нечіткість мови. Болі в правому підребер’ї, задишка при ходьбі та болі в грудній клітці можуть виникати періодично, особливо після навантажень. У жінок часто відзначається порушення менструальної функції, від поліменореї до аменореї. Зниження інтелекту, аналітичних здібностей та погіршення пам’яті також є частими симптомами.

Синдром гіпотермії та обміну: характеризується ожирінням та зниженням температури тіла. Незважаючи на надмірну масу тіла, апетит у хворих понижений, що, в поєднанні з депресією, ускладнює значне збільшення маси тіла. Порушення обміну ліпідів може спричинити підвищення рівня тригліцеридів та ліпопротеїдів низької щільності, створюючи передумови для розвитку атеросклерозу.

Особливості перебігу вторинного гіпотиреозу в порівнянні з первинним включають відсутність ожиріння чи навіть проявів виснаження, відсутність гиперхолестерінемії та менше виражену дермопатію.

Мікседематозна Кома та Її Клінічні Прояви

Найбільш важливим, хоча рідко зустрічаються, ускладненням є гіпотіреоїдна (мікседематозна) кома. Вона розвивається в літніх пацієнтів з тривало недіагностованим гіпотиреозом, супроводжується важкими захворюваннями та в умовах недостатнього тепловідведення, таких як холодні регіони. Факторами, які провокують гіпотіреоїдну кому, можуть бути охолодження, прийом барбітуратів, наркоз, інтеркурентні інфекції.

Клінічні прояви включають гіпотермію, гіповентиляцію, гіперволемію, гіпонатріємію, брадикардію, гіпотонію, гіпоксемію, гіпоглікемію, серцеву недостатність та гальмування ЦНС зі ступором чи комою. Летальність при мікседематозній комі може досягати 80%.

Діагностика та Специфіка Процедур

Діагноз субклінічного гіпотиреозу визначається високим рівнем ТТГ при нормальному Т4, тоді як маніфестний гіпотиреоз характеризується гіперсекрецією ТТГ та зниженим рівнем Т4. Антитіла до тиреоглобуліну чи тиреоїдній пероксидазі можуть бути визначені для підтвердження аутоімунного тиреоїдиту.

Встановлення причин гіпотиреозу, хоча і не змінює лікування, може впливати на його управління. Наприклад, при гіпотиреозі, спричиненому аутоімунним тиреоїдитом, може бути важливим визначенням серологічних маркерів цього захворювання.

Для встановлення точної діагностики та лікування необхідне вивчення всієї клінічної карти та проведення різноманітних лабораторних та інструментальних досліджень.