Здавна людина прагнула пояснити свою долю, спираючись на різні факти, які надавала дійсність. Не останнє місце займали й риси зовнішності, за якими вгадували не просто долю, а й описували риси характеру, тісно пов'язані зі складеними життєвими обставинами. Так з'явилися науки хіромантія, фізіогномістіка, френологія та ін. Як же взаємопов'язані зовнішність і характер? Що з них є першорядним?

Психологи минулого століття виявили, що дуже часто риси характеру визначають привабливість людини в очах оточуючих. Люди, що володіють позитивними рисами характеру, виглядають більш привабливими, а грубі й злісні розплачуються непривабливістю.

Під час своєї діяльності німецький лікар-психолог (1888–1964) Кречмер вивів класифікацію характерів по структурі людей і висловив гіпотезу, що люди з певною конституцією мають і певні риси характеру. Вийшло, що астеники, люди худорлявої статури, тонкокісні, зі слабкою мускулатурою відрізняються слабкою емоційністю, схильні до філософії і самоаналізу, віддають перевагу самоті. Атлетично складені люди, що володіють середнім або високим ростом, широкою грудною кліткою, міцною мускулатурою, мають сильну волю, наполегливість і впертість. І третій тип - пікнічний - люди середнього зросту з добре розвиненою жировою тканиною і слабкими м'язами, вони дуже емоційні і прагнуть отримати всі задоволення від життя. Пізніше гіпотезу Кречмера визнали застарілою і не зовсім вірною, але все ж зерно істини в ній було. А саме те, що люди з однаковою конституцією тіла частіше страждають схожими нервовими розладами.

Звичайно, конституція людини є вродженою, на неї впливають багато генетичних факторів, які зумовлюють і багато захворювань. Так що ж, у членів одного роду подібні риси характеру? Це стає можливим, але мова йде виключно про деякі риси, а не про характер загалом.

Зовнішність і поведінка в трактуванні східних мудреців

Ще лікарі давнини робили цікаві висновки, спостерігаючи за зовнішністю і поведінкою людини. Вони були впевнені, що внутрішній світ накладає незгладимий відбиток на вигляд людини. Завдяки своїм знанням в цій галузі, такі знамениті цілителі Сходу як Ібн Рошді (1126–1198), Шейх Аджай аш-Шаріф (XVII ст.), Муртуз Гулу хан Шамлу (XVII ст.) вивели схильність чоловіків і жінок до сімейного життя за їх зовнішніми ознаками. Східна мудрість підносилася в усі віки, так, може, і ці знання допоможуть комусь вирішити питання особистого життя.

Чоловіки:

• Широкі кроки — ознака чоловіка, небайдужого до слабкої статі, 
• Довгі пальці вказують на схильність чоловіка до сімейного життя, 
• Довгий ніс у чоловіка — це теж ознака «сімейності», 
• Родимка на носі — також гарна характеристика для сімейного чоловіка.

Жінки:

• Бігаючий погляд жінки свідчить про її схильності до збереження сімейних відносин, 
• Очі з поволокою — ознака небайдужої до чоловічої статі жінки, 
• Чорні зволожені очі — очі жінки, яка приносить чоловікові багато задоволення.

Дослідження зв'язку між зовнішністю і характером

Щоб упевнитися у впливі характеру на зовнішність, психологи провели декілька досліджень. Під час одного з них учасникам показали фотографії незнайомців протилежної статі, супроводжуючи розгляд розповіддю про характер людей на фото. Потім запропонували описати їх привабливість і відзначити, чи виникло бажання зав'язати стосунки з цими людьми. У результаті виявилося, що інформація про характер істотно вплинула на сприйняття фотографій. Виходить, що раціональні мотиви мають вплив на уявлення про привабливість.

Автор цього дослідження Джері В. Левандовські встановив зв'язок між виразом симпатії до людини і уявленням про її привабливість. На його думку, якщо у людини позитивний характер, значить, вона більше підходить як для дружніх, так і для близьких відносин, а значить, здається більш привабливою.

Важливим результатом експерименту стало і те, що первісне враження про фотографію ніяк не впливало на кінцеву оцінку.

Інші дослідження зовнішність і характер розглядали як два незалежних один від одного фактора, які впливають на привабливість людини. Зв'язавши ці два поняття, психологи максимально наблизили їх до реального життя, тобто, коли ми спочатку бачимо зовнішність людини і оцінюємо її, а потім вже дізнаємося характер. І результат був очевидним: з часом думка про риси характеру може мінятися, незалежно від зовнішніх даних. Більш того, характер є визначальним фактором в оцінці оточуючих привабливості людини і навіть здатний змінити початкове сприйняття зовнішності.