«устр≥чають за од€гом?
 «устр≥чають за од€гом?

«давна людина прагнула по€снити свою долю, спираючись на р≥зн≥ факти, €к≥ надавала д≥йсн≥сть. Ќе останнЇ м≥сце займали й риси зовн≥шност≥, за €кими вгадували не просто долю, а й описували риси характеру, т≥сно пов'€зан≥ з≥ складеними життЇвими обставинами. “ак з'€вилис€ науки х≥романт≥€, ф≥з≥огном≥ст≥ка, френолог≥€ та ≥н. як же взаЇмопов'€зан≥ зовн≥шн≥сть ≥ характер? ўо з них Ї першор€дним?

ѕсихологи минулого стол≥тт€ ви€вили, що дуже часто риси характеру визначають приваблив≥сть людини в очах оточуючих. Ћюди, що волод≥ють позитивними рисами характеру, вигл€дають б≥льш привабливими, а груб≥ й зл≥сн≥ розплачуютьс€ неприваблив≥стю.

ѕ≥д час своЇњ д≥€льност≥ н≥мецький л≥кар-психолог (1888–1964)  речмер вив≥в класиф≥кац≥ю характер≥в по структур≥ людей ≥ висловив г≥потезу, що люди з певною конституц≥Їю мають ≥ певн≥ риси характеру. ¬ийшло, що астеники, люди худорл€воњ статури, тонкок≥сн≥, з≥ слабкою мускулатурою в≥др≥зн€ютьс€ слабкою емоц≥йн≥стю, схильн≥ до ф≥лософ≥њ ≥ самоанал≥зу, в≥ддають перевагу самот≥. јтлетично складен≥ люди, що волод≥ють середн≥м або високим ростом, широкою грудною кл≥ткою, м≥цною мускулатурою, мають сильну волю, наполеглив≥сть ≥ вперт≥сть. ≤ трет≥й тип - п≥кн≥чний - люди середнього зросту з добре розвиненою жировою тканиною ≥ слабкими м'€зами, вони дуже емоц≥йн≥ ≥ прагнуть отримати вс≥ задоволенн€ в≥д житт€. ѕ≥зн≥ше г≥потезу  речмера визнали застар≥лою ≥ не зовс≥м в≥рною, але все ж зерно ≥стини в н≥й було. ј саме те, що люди з однаковою конституц≥Їю т≥ла част≥ше страждають схожими нервовими розладами.

«вичайно, конституц≥€ людини Ї вродженою, на нењ впливають багато генетичних фактор≥в, €к≥ зумовлюють ≥ багато захворювань. “ак що ж, у член≥в одного роду под≥бн≥ риси характеру? ÷е стаЇ можливим, але мова йде виключно про де€к≥ риси, а не про характер загалом.

«овн≥шн≥сть ≥ повед≥нка в трактуванн≥ сх≥дних мудрец≥в

ўе л≥кар≥ давнини робили ц≥кав≥ висновки, спостер≥гаючи за зовн≥шн≥стю ≥ повед≥нкою людини. ¬они були впевнен≥, що внутр≥шн≥й св≥т накладаЇ незгладимий в≥дбиток на вигл€д людини. «авд€ки своњм знанн€м в ц≥й галуз≥, так≥ знаменит≥ ц≥лител≥ —ходу €к ≤бн –ошд≥ (1126Ц1198), Ўейх јджай аш-Ўар≥ф (XVII ст.), ћуртуз √улу хан Ўамлу (XVII ст.) вивели схильн≥сть чолов≥к≥в ≥ ж≥нок до с≥мейного житт€ за њх зовн≥шн≥ми ознаками. —х≥дна мудр≥сть п≥дносилас€ в ус≥ в≥ки, так, може, ≥ ц≥ знанн€ допоможуть комусь вир≥шити питанн€ особистого житт€.

„олов≥ки:

  • Ўирок≥ кроки — ознака чолов≥ка, небайдужого до слабкоњ стат≥,†
  • ƒовг≥ пальц≥ вказують на схильн≥сть чолов≥ка до с≥мейного житт€,†
  • ƒовгий н≥с у чолов≥ка Ч це теж ознака «с≥мейност≥»,†
  • –одимка на нос≥ Ч також гарна характеристика дл€ с≥мейного чолов≥ка.

∆≥нки:

  • Ѕ≥гаючий погл€д ж≥нки св≥дчить про њњ схильност≥ до збереженн€ с≥мейних в≥дносин,†
  • ќч≥ з поволокою Ч ознака небайдужоњ до чолов≥чоњ стат≥ ж≥нки,†
  • „орн≥ зволожен≥ оч≥ Ч оч≥ ж≥нки, €ка приносить чолов≥ков≥ багато задоволенн€.

ƒосл≥дженн€ зв'€зку м≥ж зовн≥шн≥стю ≥ характером

ўоб упевнитис€ у вплив≥ характеру на зовн≥шн≥сть, психологи провели дек≥лька досл≥джень. ѕ≥д час одного з них учасникам показали фотограф≥њ незнайомц≥в протилежноњ стат≥, супроводжуючи розгл€д розпов≥ддю про характер людей на фото. ѕот≥м запропонували описати њх приваблив≥сть ≥ в≥дзначити, чи виникло бажанн€ зав'€зати стосунки з цими людьми. ” результат≥ ви€вилос€, що ≥нформац≥€ про характер ≥стотно вплинула на сприйн€тт€ фотограф≥й. ¬иходить, що рац≥ональн≥ мотиви мають вплив на у€вленн€ про приваблив≥сть.

јвтор цього досл≥дженн€ ƒжер≥ ¬. Ћевандовськ≥ встановив зв'€зок м≥ж виразом симпат≥њ до людини ≥ у€вленн€м про њњ приваблив≥сть. Ќа його думку, €кщо у людини позитивний характер, значить, вона б≥льше п≥дходить €к дл€ дружн≥х, так ≥ дл€ близьких в≥дносин, а значить, здаЇтьс€ б≥льш привабливою.

¬ажливим результатом експерименту стало ≥ те, що перв≥сне враженн€ про фотограф≥ю н≥€к не впливало на к≥нцеву оц≥нку.

≤нш≥ досл≥дженн€ зовн≥шн≥сть ≥ характер розгл€дали €к два незалежних один в≥д одного фактора, €к≥ впливають на приваблив≥сть людини. «в'€завши ц≥ два пон€тт€, психологи максимально наблизили њх до реального житт€, тобто, коли ми спочатку бачимо зовн≥шн≥сть людини ≥ оц≥нюЇмо њњ, а пот≥м вже д≥знаЇмос€ характер. ≤ результат був очевидним: з часом думка про риси характеру може м≥н€тис€, незалежно в≥д зовн≥шн≥х даних. Ѕ≥льш того, характер Ї визначальним фактором в оц≥нц≥ оточуючих привабливост≥ людини ≥ нав≥ть здатний зм≥нити початкове сприйн€тт€ зовн≥шност≥.