Протягом багатьох десятиліть вчені намагаються знайти засіб, що зупиняє розвиток ракових клітин. Ще в першій половині минулого століття німецькі вчені помітили, що ракові клітини споживають більше цукру і глюкози, ніж нормальні клітини. Також вони неефективно конвертують його в АТФ або енергію, перетворюючи близько 70% в лактат. Настільки страшне явище назвали по імені вченого, який його відкрив - ефект Варбурга.

У той же час лактат, як побічний метаболічний продукт, який вивчався в основному в контексті фізичних навантажень, накопичується в тканинах і крові під час тренувань, «перевантажує» м'язи і перешкоджає їх роботі. Але авторам нового дослідження вдалося пояснити, чому люди, які займаються фізичними вправами, рідше хворіють на рак. На їхню думку, організм спортсменів здатний більш ефективно утилізувати лактат, який виробляється при метаболізмі цукру.

Фахівці зі спортивної медицини проаналізували моделі м'язового метаболізму в процесі десятків фізичних вправ і дані інших досліджень на цю тему. В результаті їм вдалося провести паралель між тим, що відбувається в м'язах спортсмена на тренуванні, і тим, що відбувається при розвитку раку. При вправах високої інтенсивності робочі м'язи демонструють багато з тих же метаболічних характеристик, що і ракові клітини. М'язи поглинають велику кількість глюкози, перетворюючи її в енергію всередині мітохондрій, і синтезують більше лактату, ніж може утилізувати організм. Автори дослідження також вважають, що при онкозахворюваннях природна система утилізації лактату «ламається».

У зв'язку з цим, вчені висунули гіпотезу: люди, які регулярно займаються спортом, піддаються меншому ризику раку частково через здатність організму більш ефективно очищатися від лактату. Але сидячий спосіб життя, особливо з надмірним споживанням цукру, може спровокувати накопичення лактату і запустити метаболічні збої, що ведуть до утворення пухлин.

11.04.2017