З проблемами остеохондрозу в тій чи іншій мірі знайомі багато. Остеохондроз характеризується процесом руйнування суглобових хрящів, що приводить до початку деформації скелета і пошкодження нервових волокон. Найчастіше остеохондроз вражає хребет.

Причини носять природний характер: в результаті прямоходіння хребетний стовп відчуває серйозне навантаження, яке не було враховано при еволюції. Полегшити його покликані сформовані вигини, які є тільки у людини. Але сила тяжіння поступово бере своє і хребетний стовп слабшає.

Остеохондроз може розвинутися і в наслідок другої особливості. Живлення хрящів і хребців у дорослої людини відбувається дифузно - при омиванні суглобовою рідиною, а не через судини. Відповідно при одержанні травми хребта відновлення займає більш тривалий період, а порушення харчування встигають надати вплив на структуру хряща.

Остеохондроз хребта відбувається, коли порушується стан міжхребцевих дисків у хрящовій тканині. Призначення хребетних хрящів - амортизуючі функції, вони повинні перешкоджати стиранню кісток одна об одну. Але міжхребцевий диск може втратити свою еластичність, і тоді на ньому з'являються тріщини, хрящова речовина частково стирається, а це провокує викривлення хребта.

Пошкоджені місця починають заповнюватися солями кальцію, таким чином організм намагається відновити втрачену тканину. Але кальцій не може відшкодувати еластичність хряща, він робить його крихким. У запущених випадках остеохондрозу сильно стираються міжхребетні хрящі, через що деформуються хребці, нервові волокна стискаються, а це може спричинити розвиток радикуліту, появу болю в спині.

Остеохондроз може розвиватися не тільки в літньому віці, але й у молодих людей. Цьому сприяє неправильна постава при ходьбі і сидінні, незручна поза під час сну, недостатня рухова активність.

Щоб підтримати еластичність міжхребцевих хрящів, необхідно регулярне надходження в організм вітамінів і мінералів, особливо кальцію і магнію, а також жирів, білків і вуглеводів.

На сьогоднішній день лікування остеохондрозу включає в себе безліч методик, серед яких можна підібрати індивідуальну для кожного пацієнта. Але краще зайнятися своєчасно профілактикою, яка полягає в оптимальній фізичній активності, правильному харчуванні, зниженні ризиків отримання травм.