Ђ«аразн≥стьї поз≥ханн€ вказуЇ на емоц≥йн≥сть
Ђ«аразн≥стьї поз≥ханн€ вказуЇ на емоц≥йн≥сть
Ђ«аразн≥стьї поз≥ханн€ вказуЇ на емоц≥йн≥сть

 ожен з нас пом≥чав, що поз≥ханн€ - заразне €вище. ¬арто комусь поруч поз≥хнути, €к у вас вже через секунду теж разз€ваЇтьс€ рот. ѕроте вчен≥-психологи стверджують, що до Ђзаразного поз≥ханн€ї схильн≥ не вс≥ п≥др€д, а люди б≥льш емоц≥йн≥ ≥ з б≥льш чуйною соц≥альноњ св≥дом≥стю.

ƒо такого висновку вчен≥ ”н≥верситету Ћ≥дса прийшли п≥сл€ досл≥дженн€, в ход≥ €кого вони таЇмно спостер≥гали за 80 студентами, 40 з €ких вивчали психолог≥ю, а 40 були студентами техн≥чних спец≥альностей. —туденти думали, що вони сид€ть у зал≥ оч≥куванн€ перед експериментом, насправд≥ за њх реакц≥Їю спостер≥гали у той час, €к хтось ще в к≥мнат≥ спец≥ально Ђзаразної поз≥хав.

¬и€вилос€, що студенти техн≥чних спец≥альностей у в≥дпов≥дь поз≥хали 1,5 рази, а ось студенти-психологи поз≥хали 5,5 раз≥в. ќбидв≥ групи студент≥в р≥знилис€ так само тим, €к добре у них була розвинена здатн≥сть сприймати стан оточуючих.

“ака здатн≥сть була протестована за допомогою простого методу, €кий пол€гав у здатност≥ тестованого визначити емоц≥йний стан людини на фото по його очах (≥нша частина обличч€ була прихована). —туденти-психологи показали на два очка кращ≥ результати (за 40-бальною шкалою), н≥ж Ђтехнар≥ї. ≤ хоча р≥зниц€ невелика, але статистично важлива.

¬арто визнати, що студенти-психологи не дарма зробили св≥й виб≥р: вони ви€вилис€ людьми з б≥льш високорозвиненою сусп≥льною св≥дом≥стю, н≥ж њх колеги-≥нженера.

ѕроведений експеримент доводить, що Ђзаразн≥стьї поз≥ханн€ Ї свого роду про€вом сп≥вчутт€, а його результати пов'€зан≥ з ≥ншим недавн≥м досл≥дженн€м, €ке показало, що д≥ти-аутисти менш схильн≥ до сп≥впереживанн€, н≥ж здоров≥ д≥ти.