„ому мр≥€ти не шк≥дливо?
  „ому мр≥€ти не шк≥дливо?

’то з нас не любить помр≥€ти? ћр≥њ, €к правило, пов'€зан≥ з майбутн≥м. ѕсихологи кажуть, що з в≥ком ми мр≥Їмо все р≥дше, тому що це майбутнЇ стаЇ коротшим ≥ мр≥€ти про нього просто не залишаЇтьс€ часу.

ўо змушуЇ нас мр≥€ти? ¬и€вл€Їтьс€, це розслабл€Ї мозок, змушуЇ людину забути про те, чим вона була зайн€та до того, €к почала у€вл€ти. ўоб глибше вивчити це питанн€, учен≥ провели експеримент: вони попросили людей, що виконують €кесь завданн€, згадати про своЇ дитинство. ” результат≥ ви€вилос€, що чим старше була людина, тим б≥льше ≥нформац≥њ про поточне завданн€ вона забувала. “обто, чим в б≥льш далеке минуле нас в≥днос€ть мр≥њ, тим сильн≥ше спрацьовуЇ ефект забуванн€ сьогоденн€.

ѕсихологи в≥дзначають, що дану особлив≥сть необх≥дно враховувати люд€м, по роду д≥€льност≥ €ким доводитьс€ покладатис€ на пам'€ть - наприклад, медики. ўо трапитьс€, €кщо доктора, що визначаЇ дозуванн€ л≥к≥в, раптово перервати ≥ змусити згадати про л≥тню подорож? ÷е може загрожувати л≥карською помилкою.

¬чен≥ також довели, що в процес≥ мр≥й частина нашого мозку в≥дключаЇтьс€. Ќаш мозок працюЇ за двома ключовими системам: анал≥тичною - вона допомагаЇ приймати важлив≥ р≥шенн€, ≥ емпатичною - вона спри€Ї переживанн€м, почутт€м, емоц≥€м. ≤ншими словами, €кщо ми вир≥шуЇмо математичну задачу, емпатична система в≥дключаЇтьс€. ј коли людина в≥ддаЇтьс€ мр≥€м, мозок зм≥нюЇ модель мисленн€, ≥ емпатична та анал≥тична системи поперем≥нно м≥н€ютьс€ м≥сц€ми.

 оли ми мр≥Їмо, наш мозок включаЇх куточк≥в нашоњ п≥дсв≥домост≥, про ≥снуванн€ €ких нав≥ть не п≥дозрювали.  р≥м того, мр≥ючий мозок знаходить асоц≥ативн≥ зв'€зки м≥ж речами, €к≥, на перший погл€д, не мають н≥чого сп≥льного. ƒаний процес включаЇ креативне мисленн€ ≥ народжуЇ незвичайн≥ ≥дењ. ѕогодьтес€, р≥шенн€ найскладн≥ших проблем часто приходили до вас €к ос€€нн€, €к раз п≥д час ваших фантаз≥й.

24.07.2014