„им може обернутис€ стресс, пережитий в ранньому в≥ц≥?
„им може обернутис€ стресс, пережитий в ранньому в≥ц≥?
 „им може обернутис€ стресс, пережитий в ранньому в≥ц≥?

ƒоросл≥ вважають дитинство безтурботним ≥ рад≥сним пер≥одом. ј €к часто, занурен≥ у своњ проблеми, батьки можуть ≥ не пом≥тити, що њхн≥й малюк переживаЇ справжн≥й стрес. Ѕ≥льш того, дит€ч≥ тривоги ≥ хвилюванн€ деколи незрозум≥л≥ дорослим. ¬т≥м, д≥т€м набагато важче впоратис€ з≥ своњми внутр≥шн≥ми переживанн€ми, так €к вони часто не розум≥ють причин своЇњ драт≥вливост≥ або апат≥њ. ” той же час, стрес в ранньому в≥ц≥ може вплинути не т≥льки на формуванн€ характеру, але ≥ на здоров'€ людини в майбутньому.

¬чен≥ з ¬≥сконсинського ун≥верситету (—Ўј) з'€сували, що пережит≥ в дит€чому в≥ц≥ переживанн€ ≥ стресов≥ стани зм≥нюють структуру головного мозку.

‘ах≥вц≥-нейроф≥з≥ологи провели досл≥дженн€, в €кому вз€ли участь 160 д≥тей до 12 рок≥в, €к≥ у в≥ц≥ 2-3 рок≥в пережили сильний стрес. —постереженн€ показало, що у вс≥х цих д≥тей загальна проблема - де€к≥ частини головного мозку у них зменшилис€ в об'Їм≥, в тому числ≥ г≥покамп ≥ мигдалепод≥бне т≥ло. “ака зм≥на суттЇво впливаЇ на здатн≥сть до навчанн€, сп≥лкуванн€ та адекватний про€в емоц≥й.

√≥покамп бере участь в механ≥змах формуванн€ емоц≥й та консол≥дац≥њ пам'€т≥ (перех≥д короткочасноњ пам'€т≥ в довготривалу).  р≥м того, в≥н граЇ роль в пошуку найкоротших шл€х≥в м≥ж вже добре знайомими м≥сц€ми. ¬чен≥ також з'€сували, що зменшенн€ обс€гу г≥покампу Ї одним з ранн≥х д≥агностичних ознак хвороби јльцгеймера.

ўо стосуЇтьс€ мигдалепод≥бного т≥ла, то воно в≥д≥граЇ ключову роль у формуванн≥ емоц≥й. ƒосл≥дженн€ показали, що ц€ подкоркова€ мозкова структура бере участь у формуванн≥ €к позитивних, так ≥ негативних емоц≥й, причому це спостер≥гаЇтьс€ ≥ у людей, ≥ у тварин. ƒо реч≥, у людей мигдалепод≥бне т≥ло Ї найб≥льш сексуально-диморфною структурою мозку: у чолов≥к≥в п≥сл€ кастрац≥њ вона стискаЇтьс€ б≥льш н≥ж на 30%. ¬чен≥ вважають, що стани тривожност≥, депрес≥њ, аутизму та фоб≥њ пов'€зан≥ з ненормальним функц≥онуванн€м мигдалини.

ќднак поки що не з'€совано, чому стрес викликаЇ под≥бн≥ зм≥ни в головному мозку. ¬ даний час учен≥ робл€ть лише акцент на можливост≥ Ђуправл≥нн€ї структурою мозку. “аким чином ученим вдалос€ довести, що те, що в≥дбуваЇтьс€ з людиною в два, три ≥ чотири роки, накладаЇ незгладимий в≥дбиток на все житт€. ј в≥дпов≥дальн≥сть за те, €кою особист≥стю виросте дитина, лежить на дорослих.