як правильно злитис€ на дитину?
як правильно злитис€ на дитину?
як правильно злитис€ на дитину?

 ожен з батьк≥в може з≥знатис€, що не раз в≥дчував почутт€ роздратуванн€ в≥д повед≥нки свого чада або ж зривав зл≥сть на дитин≥. ” так≥ моменти любл€чих батьк≥в охоплюЇ ц≥лий вихор емоц≥й Ч в≥д почутт€ безпорадност≥ до в≥дчутт€ провини. ћимовол≥ в голов≥ проскакуЇ думка: Ђя погана матиї або Ђя н≥кудишн≥й батької.

—итуац≥€ справд≥ дивна: з одного боку ми вс≥м серцем любимо свого малюка, але його вит≥вки часом викликають у нас гн≥в ≥ зл≥сть. ѕри цьому психологи рад€ть особливо не хвилюватис€, ≥ нав≥ть стверджують, що зл≥сть Ч це нормально. ѕросто треба вм≥ти правильно з цим сильним почутт€м справл€тис€.

«л≥сть на дитину може бути викликана безл≥ччю причин. ÷е ≥ безсилл€, ≥ в≥дчай молодоњ мами, €ка не завжди з першого разу може заспокоњти малюка, що плаче або впоратис€ з п≥дрослим непосидою.

—палах гн≥ву може бути викликаний втомою, неприЇмност€ми на робот≥, незадов≥льними стосунки з партнером. “обто причин може бути багато, але треба зрозум≥ти, що зл≥сть Ч це нормально.

ƒ≥ти, €к≥ подоросл≥шали, набувають статусу р≥вноправних партнер≥в по сп≥лкуванню, а тому можуть засмутити чи роздратувати вас з р≥зних причин. ≤нод≥ батьки сприймають колкост≥ своњх д≥тей-п≥дл≥тк≥в €к знущанн€. јле найчаст≥ше це просто ще недосв≥дчен≥сть у сп≥лкуванн≥ ≥ невм≥нн€ стримувати своњ емоц≥њ. ќсь саме тут батьки повинн≥ стати прикладом, €к реагувати на неприЇмн≥ висловлюванн€ сп≥врозмовника.

Ѕ≥льше того, психологи стверджують, що €кщо батьки не стануть демонструвати мал€т≥ своњх негативних почутт≥в, то йому буде важко нормально реагувати на емоц≥њ однол≥тк≥в ≥ рахуватис€ з думкою ≥нших людей. “обто показувати дитин≥ своњ почутт€, в тому числ≥ ≥ зл≥сть, необх≥дно. √оловне, робити це правильно.

 оли ви в≥дчуваЇте, що всередин≥ вас наростаЇ зл≥сть, не чекайте останньоњ крапл≥.  раще в≥дразу озвучте дитин≥, що саме вам не подобаЇтьс€ в њњ повед≥нц≥ ≥ чому. „есно скаж≥ть њй: Ђя злюс€ ї або Ђя незадоволенаї. јле €ким би не було ваше роздратуванн€, н≥коли не звинувачуйте дитину фразами типу Ђ“и поганийї, ЂЅездараї ≥ т.п. ¬ ≥ншому випадку виникаЇ небезпека запустити механ≥зм низькоњ самооц≥нки дитини: ЂЌапевно, мене не любл€ть, тому що € поганийї. јле ми-то чудово розум≥Їмо, що насправд≥ вона не погана, просто њњ вчинок був поганим чи помилковим. ” цьому величезна р≥зниц€! “обто своЇ невдоволенн€ треба висловлювати т≥льки в≥дносно вчинк≥в дитини, але не њњ самоњ.

«литис€ - це не означаЇ обов'€зково п≥двищувати голос! „асто б≥льш ефективно ла€тис€ пошепки або нав≥ть мовчки. “аке демонстративне мовчанн€, €к правило, б≥льш дох≥дливо, н≥ж крики. якщо ж подразненн€ вас переповнюЇ... постукайте ложкою по каструл≥ або по столу. ÷е стане своЇр≥дним сигналом дл€ дитини ≥ вона може заспокоњтис€.

¬и повинн≥ в≥дстоювати своњ права у суперечц≥ з дитиною з позиц≥њ особистост≥. “обто поважати ≥ рахуватис€ з вами потр≥бно, тому що ви теж людина, а не тому що ви старше ≥ мудр≥ше.

якщо ви хочете, щоб дитина перейн€ла ваш≥ життЇв≥ ц≥нност≥, то вас повинн≥ об'Їднувати любов ≥ спор≥днен≥сть душ. ѕостарайтес€ зберегти цей взаЇмозв'€зок, не руйнуючи його вашим невм≥нн€м злитис€.