” чому небезпека безпричинного поз≥ханн€?
” чому небезпека безпричинного поз≥ханн€?
” чому небезпека безпричинного поз≥ханн€?

ѕоз≥ханн€ Ї одним з найб≥льш невивчених €вищ в орган≥зм≥ людини. ƒе€к≥ вчен≥ впевнен≥, що поз≥ханн€ — це ц≥лком нешк≥дливо ≥ нав≥ть корисне €вище. ѕри поз≥ханн≥ в≥дбуваЇтьс€ максимальне розкритт€ дихальних шл€х≥в ≥ розслабленн€ м'€з≥в, що добре збагачуЇ кров киснем.

ѕоз≥ханн€ Ч це один з безумовних рефлекс≥в, €кий допомагаЇ зн€ти стрес, розумове перенапруженн€ ≥ втому, покращуЇ роботу мозку.

јле чи завжди поз≥ханн€ безпечне? ћедики стверджують, що саме безпричинне поз≥ханн€, €ке навалюЇтьс€ раптом посеред робочого дн€, Ї першою ознакою серйозних хвороб, що розвиваютьс€, наприклад, цукрового д≥абету або нав≥ть розшаровуванн€ аорти.

ƒ≥йсно, де€к≥ фах≥вц≥ пов'€зують безпричинне поз≥ханн€ з цукровим д≥абетом другого типу. як правило, поз≥ханн€ з'€вл€Їтьс€ при недол≥ку харчуванн€ головного мозку. “обто людина вдихаЇ пов≥тр€ за допомогою поз≥ханн€, щоб наситити головний мозок киснем. ѕри цукровому д≥абет≥ р≥вень глюкози в кров≥ п≥двищений, але в мозок вона не надходить.

ѕо кл≥тинах орган≥зму глюкозу транспортуЇ ≥нсул≥н - спец≥альний гормон п≥дшлунковоњ залози. “ам вона перетворюЇтьс€ на енерг≥ю, необх≥дну дл€ життЇд≥€льност≥ орган≥зму. ќднак при д≥абет≥ спостер≥гаЇтьс€ деф≥цит ≥нсул≥ну або порушенн€ чутливост≥ кл≥тин до нього, в результат≥ чого глюкоза не перетворитьс€ в енерг≥ю. ÷е викликаЇ у людини неймов≥рну втому ≥ сонлив≥сть. « ц≥Їњ ситуац≥њ Ї вих≥д Ч схуднути, це дозволить глюкоз≥ потрапл€ти в кл≥тини, а не руйнувати судини.

Ѕезпричинне поз≥ханн€ ≥ сонлив≥сть прот€гом дн€ може бути ознакою абструкт≥вного н≥чного апное Ч зупинки диханн€ ув≥ сн≥, що призводить до нестач≥ кисню. ÷е €вища часто трапл€Їтьс€ у хропун≥в, коли на висот≥ хроп≥нн€ виникаЇ зупинка диханн€, людина замовкаЇ, пот≥м схропне ≥ починаЇ дихати знову.

« апное можна боротис€. ” першу чергу необх≥дно провести медичне обстеженн€ у сн≥, ≥ €кщо ц≥ зупинки диханн€ будуть знайден≥, то л≥кар призначить л≥куванн€.

 ард≥ох≥рурги можуть спостер≥гати часто €к пац≥Їнт, лежачи на операц≥йному стол≥, починаЇ безпричинно поз≥хати. ÷е в≥дбуваЇтьс€ при р≥зкому зниженн≥ тиску.  ровопостачанн€ мозку знижуЇтьс€, дратуютьс€ нерви, €к≥ знаход€тьс€ в грудн≥й кл≥тц≥ або в черевн≥й порожнин≥ ≥ виникаЇ поз≥ханн€. ÷е може бути симптомом небезпечного захворюванн€ Ч разшаруванн€ аневризми аорти, в результат≥ чого кров може повн≥стю п≥ти з кровоносного русла. Ќебезпека даного захворюванн€ в тому, що воно практично не маЇ симптом≥в ≥ може зак≥нчитис€ загибеллю пац≥Їнта. ≤ т≥льки досв≥дчений х≥рург може вчасно зреагувати ≥ запоб≥гти трагед≥њ.

¬с≥м в≥домо «заразлива» властив≥сть поз≥ханн€. ÷е всього лише насл≥дувальний рефлекс. ≈ксперименти, проведен≥ британськими досл≥дниками, довели, що поз≥ханн€м Ђзаражаютьс€ї 60% ≥ндив≥д≥в. ”чен≥ прийшли до висновку, що найб≥льш схильн≥ Ђзараженнюї люди здатн≥ до сп≥впереживанн€. ѕричому випробовуван≥ реагували не т≥льки на поз≥хи своњх сп≥втовариш≥в, але й на зн≥мки поз≥хаючих людей, а також на написане слово Ђпоз≥ханн€ї.