Якщо дитина почала проявляти агресію, причому, не тільки по відношенню до однолітків, але і до дорослих, необхідно застосовувати заходи профілактики та корекції поведінки дитини. Однак для початку варто вивчити, в чому причина такого ставлення до оточуючих.

Психологи виділяють кілька ключових причин дитячої агресії:

• прагнення отримати бажане,
• самоствердження або привернення уваги однолітків,
• прагнення до домінування,
• помста,
• захисна реакція,
• підкреслення власної переваги через утиск особистості інших.

Однак фахівці одноголосно сходяться на думці, що в кожному другому випадку дитяча агресія — помилки батьків. Сюди відноситься недолік уваги або, навпаки, її надмірна присутність, небажання спілкуватися і вникати в проблеми дітей, брак часу на дитину. До більш жорстких факторів, що формують агресивну поведінку дитини, відноситься авторитарне виховання і несприятлива атмосфера в сім'ї, де батьки постійно сваряться і зривають злість на найближчому оточенні.

Проте нещодавно дослідники з Університету Монреаля з'ясували, що в агресії дитини винувато зовсім не виховання, а генетика.

Вчені провели спостереження над однояйцевими монозиготними і неоднояйцевимі дизиготних близнюками. У результаті вони з'ясували, що фізична агресивність дитини значною мірою пояснюється генами. До дослідження залучили матерів близнят, яких попросили визначити ступінь даної агресивності за кількістю ударів, укусів, бійок, які спостерігалися у дітей у віці 20, 32 і 50 місяців.

І от виявилося, що різні підходи у вихованні відіграють не таку вже велику роль, як про це говорили останнім часом. Навпаки, поведінка дітей найчастіше визначалося генетичними факторами, що впливали на агресивність, і на період стабільності. У той же час учені підкреслюють, що дана генетична зв'язок не означає, що траєкторія фізичної агресії у дітей закладається вже в утробі матері змінити її немає можливості.

Дослідники говорять, що генетичні чинники завжди можуть вступити у взаємодію із зовнішніми факторами в причинно-наслідкового ланцюжку агресії у дітей. Тобто, якщо дитина поводиться агресивно в юному віці, це ще не означає, що вона буде вести себе краще потім. Це може послужити сигналом для батьків. Довгострокові дослідження природи дитячої агресії показали, що в більшості випадків діти, підлітки та дорослі з часом вчаться шукати альтернативу фізичному насильству. Ну а жорстока реакція на дитячу агресію з боку дорослих може викликати у відповідь удару. Це ще раз говорить про те, що боротися з настільки негативним явищем слід продумано і обережно.