¬чен≥ засумн≥валис€ в абсолютн≥й корист≥ в≥там≥ну ≈
¬чен≥ засумн≥валис€ в абсолютн≥й корист≥ в≥там≥ну ≈
¬чен≥ засумн≥валис€ в абсолютн≥й корист≥ в≥там≥ну ≈

« моменту в≥дкритт€ в 1922 роц≥ в≥там≥ну ≈ йому приписувалис€ сам≥ чудесн≥ властивост≥. ќсобливо корисним в≥н вважавс€ дл€ ж≥ночого здоров'€, краси та молодост≥. ќднак нещодавно вчен≥ змусили засумн≥ватис€ в нешк≥дливост≥ високих доз в≥там≥ну ≈.

—ьогодн≥ думок на тему необх≥дност≥ додаткового поповненн€ рац≥ону в≥там≥нами ≥снуЇ безл≥ч. “им, що нормальна життЇд≥€льн≥сть орган≥зму без в≥там≥н≥в неможлива вже н≥кого не здивуЇш, так само, €к ≥ тим, що в≥там≥н≥в, €к≥ м≥ст€тьс€ в продуктах харчуванн€, недостатньо дл€ покритт€ повс€кденних потреб орган≥зму. ” зв'€зку з цим наст≥льки широке поширенн€ набули вс≥л€к≥ пол≥в≥там≥≥но-м≥неральн≥ комплекси й б≥олог≥чно активн≥ харчов≥ добавки. ’оча треба мати на уваз≥, що спр€мован≥ вони не на л≥куванн€ €кихось конкретних захворювань, а на проф≥лактику.

Ќе так давно Ќ≥мецьке товариство з проблем харчуванн€ внесло ≥стотн≥ зм≥ни у своњ рекомендац≥њ щодо добового споживанн€ в≥там≥ну D, п≥двищивши ран≥ше д≥ючу норму аж у 4 рази! ≤ це при тому, що цей в≥там≥н п≥д впливом ультраф≥олетових промен≥в людський орган≥зм може сам виробл€ти. ” той же час в зимовий пер≥од багато людей в≥дчувають деф≥цит в≥там≥ну D. ўо вже говорити про т≥ в≥там≥ни, €к≥ не синтезуютьс€ в нашому орган≥зм≥, але ж њх б≥льш≥сть.

“ак, в≥там≥н ≈, один з найкращих антиоксидант≥в, активно боретьс€ з≥ стар≥нн€м. ќсобливо у великих к≥лькост€х в≥там≥н ≈ м≥ститьс€ в рослинн≥й ол≥њ ≥ вершковому масл≥, €йц€х, гор≥хах, нераф≥нованих злакових культурах. ѕрисутн≥й в≥н ≥ в багатьох ≥нших продуктах харчуванн€, тому деф≥цит його виникаЇ р≥дко. ѕроте багато людей, одержим≥ «в≥там≥номан≥Їю», приймають його додатково, вважаючи, що Ђкашу маслом не з≥псуЇшї.

ј ось група €понських вчених довела, що дуже нав≥ть з≥псуЇш. ¬чен≥ провели досл≥дженн€, €ке показало, що надлишок в≥там≥ну ≈ викликаЇ, поки т≥льки доведено на тваринах, атроф≥ю к≥стковоњ тканини. ƒл€ спостережень були обран≥ два р≥зних модельних орган≥зми — миш≥ та щури. ќдн≥й груп≥ гризун≥в прот€гом восьми тижн≥в давали звичайний корм, ≥нш≥й Ч корм, збагачений в≥там≥ном ≈. Ђ≤ у мишей, ≥ у щур≥в результати ви€вилис€ практично однаковими, Ч говорить кер≥вник проекту Ўу “акеда. Ч “≥ тварини, в рац≥он≥ €ких було багато в≥там≥ну ≈, втратили в≥д 20 до 30% к≥стковоњ масиї.

–екомендована добова доза в≥там≥ну ≈ складаЇ всього 10 м≥л≥грам≥в, але значно б≥льш висок≥ дози вважалис€ нешк≥дливими. ” ™вроп≥ передозуванн€м прийн€то вважати б≥льш 300 мг в≥там≥ну ≈ на добу. ” япон≥њ ц€ межа трималас€ на р≥вн≥ 1000 мг.

«вичайно, результати досл≥д≥в на тваринах не можна механ≥чно переносити на людей, однак Ўу “акеда вважаЇ, що у€вленн€ про оптимальну добову дозу в≥там≥ну ≈ потребуЇ перегл€ду.

јмериканський професор ≈р≥к  лайн також вважаЇ перевищенн€ добовоњ дози в≥там≥ну ≈ не таким вже нешк≥дливим.  р≥м того, в≥н висловив сумн≥в у тих оздоровчих властивост€х, €к≥ часто приписують цьому антиоксиданту. якщо ран≥ше була поширеною думка, що в≥там≥н ≈ здатний знизити ризик розвитку зло€к≥сних пухлин, то  лайн з групою своњх колег, пров≥вши досл≥дженн€ на 35 тис€ пац≥Їнт≥в-чолов≥к≥в, зробив висновок: Ђяк ми вказуЇмо в наш≥й останн≥й публ≥кац≥њ, немаЇ н≥€ких доказ≥в, що додатковий прийом в≥там≥ну ≈ знижуЇ ризик хоч €кого-небудь серйозного захворюванн€. ¬≥н не запоб≥гаЇ н≥ серцево-судинним порушенн€м, н≥ раку кишечника, н≥ раку леген≥, н≥ раку простати. ўо стосуЇтьс€ раку простати, то насправд≥ в≥там≥н ≈ нав≥ть трохи п≥двищуЇ його ризик. “обто прийом значних доз в≥там≥ну ≈ н≥€коњ корист≥ не приносить. ј ось запод≥€ти шкоду можеї.