Учені багатьох країн протягом десятиріч задавалися питанням: як залежить середня тривалість життя людини від кількості особистої власності? При вивченні матеріального життєвого рівня людей вчені прийшли до такого висновку: низька тривалість життя у жебраків і багатих, а максимальна — у осіб з середнім статком.

Люди часто скаржаться на погане здоров'я і неможливість підтримати його через нестачу коштів: не завжди можуть купити дорогі ліки, дозволити собі якісний відпочинок, змушені більшу частину часу витрачати на роботу і т.д. Проте вчені довели, що найчастіше на стан нашого здоров'я впливає не кількість грошей у гаманці, а правильний спосіб життя, спадковість і екологія.

На думку дослідників, незважаючи на те, що середня тривалість життя людини протягом ХХ століття збільшилася на 30 років, висока смертність в найбідніших країнах зводить це досягнення до нуля. Навіть сьогодні різниця в тривалості життя між «бідними» і «багатими» країнами дорівнює приблизно 30 рокам.

Звичайно, в країнах з більш освіченими і забезпеченими мешканцями середня тривалість життя більш висока. У той же час наявність високого доходу ще не гарантує довге життя. Якщо звернутися до історії, то для прикладу можна взяти середню тривалість життя аристократів і селян Англії епохи Просвітництва, яка була практично однаковою. Дослідники зійшлися також на думці, що на сьогодні фундаментальна відмінність між «бідними» і «багатими» країнами полягає не в обсягах доходів населення, а в тому, наскільки успішно і цілеспрямовано діють державні інститути.

Експерт Інституту Урбаністики Гаррієт Даліп, проаналізувала теорію про існування однозначного зв'язку між рівністю при розподілі доходів і високою тривалістю життя. Вона вважає, що розподіл доходів у колишньому СРСР був таким же справедливим, як у Швеції. Проте тривалість життя радянських громадян була набагато нижче, ніж шведів. Але ось зворотний приклад: нерівномірний розподіл доходів у США пояснює більш низьку тривалість життя американців, в порівнянні з жителями інших розвинених країн.

Дослідження серед чиновників Великобританії, яких ніяк не віднесеш до категорії «бідних», показало, що відмінності в рівні тривалості життя значні. Серед керівників і керуючих рівень смертності на 50% нижче, ніж серед всіх чиновників. А обслуговуючий персонал типу кур'єрів, комірників і швейцарів, вмирає в два рази частіше, ніж середньостатистичний держслужбовець.

Майкл Мармот, професор Університетського Коледжу Лондона, відзначає, що погане здоров'я і рання смерть не є наслідками низького рівня життя людини. Залежність в цьому випадку може бути зворотною: саме погане здоров'я, отримане у «спадок» від батьків, може заважати людям просуватися по кар'єрних сходах. Хоча доказів для даної теорії поки немає.

Джим Оппен з Кембриджського Університету і Джеймс Вопел з Інституту демографічних досліджень імені Макса Планка з'ясували, що, з 1840 року, тривалість життя населення індустріально розвинених країн світу щорічно підвищувалася на три місяці. Якщо дана тенденція збережеться, то до 2050 року середній вік європейця, японця або американця може досягти 100 років.

04.10.2013