Постійно спітнілі долоні, підвищене потовиділення пахвове, різке почервоніння обличчя при хвилюванні — все це симптоми локального гіпергідрозу, яким страждає 2,8% населення Землі.

При локальному гіпергідрозі найбільше пітніють долоні, області пахв, стопи і обличчя. Іноді це явище настільки сильно виражено, що з долонь може стікати піт.

Що таке гіпергідроз?

Отже, гіпергідроз — це підвищене потовиділення. Термін гіпергідроз походить від латинського «гіпер» («підвищений») і «гідро» («вода»).

Кожному з нас хоча б раз у житті доводилося відчувати неприємні відчуття від раптово «намочених» рук або пахвових западин. Для людського тіла така реакція цілком нормальна на епізодичні емоційні сплески. Так, у водія, який щойно уникнув зіткнення з Камазом, цілком ймовірно виступлять на лобі крапельки поту, або у матері, яка спостерігає за несподіваним падінням малюка, теж може проявитися пітливість. І це все нормально. Наша нервова система реагує на емоції прискореним серцебиттям, підвищенням тиску, м'язовим тонусом. А в самих крайніх ситуаціях підключаються потові залози, що виділяють піт. Такі стани не відносяться до патологічних.

Болючим є стан підвищеної пітливості навіть при найменшому хвилюванні або навіть самої думки про долоні. Варто хворому гіпергідрозом подумати про майбутнє рукостискання, як руки тут же стають мокрими. А навіть незначна поява крапельок викликає страх, який сприяє ще більш рясному потовиділенню. Виходить свого роду замкнуте коло.

Здавалося б, яка банальна проблема! Тим не менш, вона може обернутися такими серйозними наслідками як депресія або невроз, а це, в свою чергу, невдачі в особистому житті і на роботі. Люди з мокрими та холодними руками обов'язково мають проблеми в інтимному спілкуванні і сексі.

Але локальний гіпергідроз не обмежується тільки естетичними і соціальними проблемами, адже це непросто неприємний запах і підвищена вологість. Страждаючі гіпергідрозом більше схильні до застуд, гнійничкових висипань, а вологі стопи і долоні — справжній рай для грибкової інфекції.

Лікування гіпергідрозу

Сам по собі гіпергідроз не представляє загрози для здоров'я, але він є чинником, що знижує рівень життя. На жаль, до сих пір медицина не встановила справжньої причини гіпергідрозу, а от механізм його розвитку відомий прекрасно. Підвищене потовиділення є наслідком ненормально високої функції симпатичної нервової системи.

Діагностувати гіпергідроз досить просто. Проте слід враховувати той факт, що підвищена пітливість може бути і наслідком вторинного гіпергідрозу, який є симптомом деяких захворювань: наприклад, ендокринних, захворювань нервової системи або травматичних ушкоджень мозку.

Лікування гіпергідрозу — досить непросте завдання. Цей стан стійкий майже до всіх методів лікування, які застосовувалися раніше: формалін, заспокійливі таблетки і навіть гіпноз.

Сучасна медицина розрізняє кілька ефективних способів лікування гіпергідрозу.

Botox. Лікування цим препаратом полягає в обволікання зони підвищеного потовиділення. Обволікається вся зона пітливості. Ефект триває до 8 місяців, потім процедуру необхідно повторити.

Кюретаж зони гіпергідрозу. Кюраж — відшаровування шкіри за допомогою кюретки, спеціального інструменту. Механізм процедури полягає у видаленні потових залоз, а також в перетині найдрібніших гілочок симпатичного нерва на рівні підшкірної клітковини. Ця процедура виконується під місцевим знеболенням через один 10-мм прокол. Після процедури пацієнт відчуває стійке зниження потовиділення на 90%. Крім того, повністю зникає специфічний запах.

Ендоскопічна симпатектомія. Ця процедура полягає у виконанні двох проколів в пахвовій області, через які вводиться мініатюрна телекамера, за допомогою якої вся процедура відстежується на екрані. Потім на невелику ділянку симпатичного нерва накладається спеціальна кліпса в 5 мм. Тривалість процедури — 20–30 хвилин, проводиться вона під місцевим знеболенням.

Локальний первинний гіпергідроз — не смертельне захворювання, але створює масу проблем в житті. Кожен, хто страждає цим синдромом, повинен прийняти для себе рішення: змиритися з цією проблемою або скористатися сучасними пропозиціями медицини. А якщо є рішення проблеми, чому б не скористатися ним?