¬елик≥ ≥ маленьк≥ непосиди
¬елик≥ ≥ маленьк≥ непосиди

ћайже в кожному колектив≥ Ї людина, повед≥нка €коњ в≥др≥зн€Їтьс€ п≥двищеною активн≥стю: вона пост≥йно в рус≥, багато говорить, не може зосередитис€ на важливих питанн€х. ¬ такому раз≥ про нењ кажуть - непосида, а л≥кар≥ визначають такий тип повед≥нки €к —ƒ”√ — синдром деф≥циту уваги з г≥перактивн≥стю.

ўо таке —ƒ”√?

—индром деф≥циту уваги з г≥перактивн≥стю Ч це невролого-повед≥нковий розлад розвитку, що ви€вл€Їтьс€, €к правило, в дит€чому в≥ц≥. ƒитина з —ƒ”√ не може всид≥ти на м≥сц≥, вона пост≥йно в≥двол≥каЇтьс€ на уроц≥, не може утримувати увагу тривалий час, починаЇ одну справу ≥, не зак≥нчивши њњ, беретьс€ за ≥ншу. “акий синдром непосиди в основному зустр≥чаЇтьс€ у д≥тей, але страждають њм ≥ 5% дорослих.

¬ивченн€ проблеми г≥перактивност≥ почалос€ з 70-х рок≥в минулого стол≥тт€, в медичних ≥ педагог≥чних колах дос≥ ведутьс€ невгаваюч≥ суперечки про —ƒ”√. ќдна частина науковц≥в ≥ журнал≥ст≥в ставить п≥д сумн≥в ≥снуванн€ синдрому €к такого ≥ по€снюють под≥бну повед≥нку складом характеру, типом темпераменту. ѕриродно, вони не бачать потреби в л≥карськ≥й терап≥њ.

–азом з тим Ї дан≥, €к≥ п≥дтверджують, що залишати без уваги —ƒ”√ не можна. « роками процес г≥перактивност≥ прогресуЇ ≥ може заважати навчанню, робот≥, вибудовуванню соц≥альних в≥дносин, в≥н може стати причиною асоц≥ального способу житт€ ≥ вживанн€ наркотик≥в.

¬≥дм≥нн≥ ознаки непосид

—татистика показуЇ, що г≥перактивних хлопчик≥в в 10 раз≥в б≥льше, н≥ж невгамовних д≥вчаток. Ќайчаст≥ше —ƒ”√ визначаЇтьс€ в перш≥ роки навчанн€ в школ≥. Ўести-семир≥чн≥ непосиди ви€вл€ютьс€ не готов≥ до навчанн€ в школ≥: њх увагу можна зайн€ти максимум на 5–15 хвилин, пот≥м њм треба зробити 3Ц10-хвилинну перерву, щоб накопичити енерг≥њ. ¬≥н пост≥йно б'Їтьс€ ≥ що-небудь ламаЇ, носитьс€ по коридорах, збиваючи кути, безперервно баз≥каЇ, гримасуЇ, зд≥йснюЇ нав'€злив≥ руху, смикаЇ д≥вчаток за к≥ски, зриваЇ уроки, перед сном стаЇ легкозбудливим.

јле все це не означаЇ, що г≥перактивн≥ д≥ти дурн≥ш≥ за своњх однол≥тк≥в, в чомусь вони нав≥ть км≥тлив≥ш≥ ≥ спритн≥ш≥. јле вони р≥дко записують домашнЇ завданн€, вчатьс€ нестаб≥льно, в њх щоденнику однакова к≥льк≥сть хороших ≥ поганих оц≥нок. ” них часто виникають конфл≥кти з ровесниками, але вони не може себе «добре вести» не тому, що не хочуть, а тому що не можуть.

—имптоми —ƒ”√ часто зустр≥чаютьс€ ≥ в дорослих. “ак≥ люди неуважн≥, њм складно зосередитис€ на рутинн≥й робот≥, хочетьс€ робити к≥лька справ одночасно, в результат≥ жодна з них не доводитьс€ до к≥нц€. —траждаюч≥ на —ƒ”√ пост≥йно в рус≥. ¬они без причини метушатьс€, багато говор€ть, скр≥зь снують. ѓм нудно когось слухати, вони нервово качають ногою або стукають пальц€ми по столу при розмов≥. ƒ≥њ ≥ мова непосид характеризуютьс€ ≥мпульсивн≥стю ≥ необдуман≥стю.

ќдне з важливих умов визначенн€ —ƒ”√ Ч про€в однакових симптом≥в в школ≥ ≥ вдома. « в≥ком г≥перактивн≥сть про€вл€Їтьс€ по-р≥зному. „им доросл≥шою Ї людина, тим менш виражений синдром. ѕроте доросл≥й людин≥ важче вчасно ≥ €к≥сно виконати своњ обов'€зки, нав≥ть €кщо њй дуже подобаЇтьс€ њњ зан€тт€.

«мучен≥ батьки непосид, втомившись в≥д в≥чних вит≥вок свого чада, ведуть його до шк≥льного психолога або л≥кар€. —пец≥ал≥ст ставить дитин≥ д≥агноз: синдром деф≥циту уваги з г≥перактивн≥стю (—ƒ”√). “ату й мам≥ по€снюють, що така неприборкана активн≥сть њхньоњ дитини, €к не дивно, може бути викликана розумовою перевтомою.

ѕричини —ƒ”√

ƒо сих п≥р точн≥ причини розвитку —ƒ”√ не визначен≥, але ≥снуЇ к≥лька теор≥й. «а одн≥Їю з них г≥перактивн≥сть закладаЇтьс€ ще в утроб≥, коли ваг≥тн≥сть проходить проблемно у зв'€зку з резус-конфл≥ктом матер≥, при г≥покс≥њ плода, при прийом≥ де€ких медикамент≥в ж≥нкою. “ак само надактивн≥сть мозку може викликати неспри€тливе навколишнЇ середовище, в≥рус мен≥нг≥ту та енцефал≥ту. Ќер≥дко в с≥м'€х алкогол≥к≥в народжуютьс€ г≥перактивн≥ д≥ти.

–екомендац≥њ батькам ≥ л≥куванн€ —ƒ”√

  • Ќе обмежуйте свободи рух≥в дитини. ƒайте њй виплеснути свою енерг≥ю при зан€тт€х б≥гом, лижами, плаванн€м, на велосипедних прогул€нках, та так, щоб с≥м пот≥в з нењ з≥йшло.
  • Ќавч≥ть дитину розслабл€тис€. ќсобливо д≥т€м постарше вже можна по€снити суть ≥ методи релаксац≥њ ≥ медитац≥њ, а також роз'€снити користь в≥д них.
  • —твор≥ть певн≥ умови: ч≥ткий режим дн€, заохочуйте ≥ хвал≥ть дитину, особливо, €кщо вона це заслужила, сп≥лкуйтес€ з нею м'€ко ≥ спок≥йно.

ўо стосуЇтьс€ л≥куванн€ —ƒ¬√, то воно ≥снуЇ, але в кожному випадку ≥ндив≥дуальне. як правило, л≥куванн€ пол€гаЇ в медикаментозн≥й ≥ повед≥нков≥й терап≥њ. —еред л≥карських препарат≥в можуть бути стимул€тори, що знижують г≥перактивн≥сть ≥ допомагають зосередитис€. ≤ головне Ч усп≥х л≥куванн€ залежить в≥д сп≥льних зусиль л≥кар€, педагога ≥ батьк≥в.†