„и можливо вил≥кувати запаленн€ хитрост≥?
„и можливо вил≥кувати запаленн€ хитрост≥?
„и можливо вил≥кувати запаленн€ хитрост≥?

” дитинств≥ кожному з нас хоча б раз довелос€ прикинутис€ хворим, щоб уникнути контрольноњ з математики або пропустити нелюбимий урок. «гадаймо хоча б “ома —ойЇра, €кий вигадав соб≥ гангрену, не маючи н≥ найменшого пон€тт€ про нењ. “ак, фантаз≥€ д≥тей безмежна. јле все одно њй далеко до вигадок дорослих, €к≥ справжн≥ майстри вигадати соб≥ бол€чки, а пот≥м з ус≥Їю пристрастю займатис€ л≥куванн€м.

” вс≥ часи ≥снували люди, €к≥ з р≥зних причин приписували соб≥ р≥зн≥ хвороби. ўе за час≥в √≥ппократа ц≥лител≥ стикалис€ з у€вними хворими.  ажуть, що людина, €ка не може прожити без в≥дв≥дувань л≥карн≥, без прийому л≥к≥в, €ка запевн€Ї л≥кар≥в, що вона потребуЇ операц≥њ, страждаЇ синдромом ћюнхгаузена. Ќазва запозичена в≥д ≥мен≥ вс≥м в≥домо л≥тературного персонажа — н≥мецького барона ћюнхгаузена, €кий, подорожуючи по ™вроп≥, вигадував небилиц≥ про своњ в≥йськов≥ пригоди.

—имул€нт? «овс≥м н≥. ћ≥ж симул€нтом ≥ «ћюнхгаузеном» суттЇва р≥зниц€: перший просто ухил€Їтьс€ таким чином в≥д своњх обов'€зк≥в, або хитр≥стю намагаЇтьс€ у л≥кар€ виманити наркотики, а другий всього лише потребуЇ уваги. ћало того, його бол≥ сам≥ справжн≥, хоч ≥ нос€ть ≥стеричний характер.

як правило, такий синдром з'€вл€Їтьс€ у дорослих, €к≥ мр≥ють потрапити до л≥карн≥ п≥д оп≥ку л≥кар≥в. ЅуваЇ, що пац≥Їнти не просто вигадують соб≥ хвороби, а й спец≥ально нанос€ть шкоду своЇму здоров'ю: ковтають гостр≥ предмети або з'њдають несв≥жий продукт.

¬с€ п≥дступн≥сть синдрому пол€гаЇ в складному розмежуванн€ ф≥зичних та ≥стеричних бол≥в.  оли такий хворий потрапл€Ї до л≥карн≥, його скарги завжди пов'€зан≥ з гострими больовими в≥дчутт€ми, сильними кровотечами, втратою св≥домост≥ ≥ т.д. ѕри цьому б≥ль може бути наст≥льки сильною, особливо в грудн≥й кл≥тц≥ або в черевн≥й порожнин≥, що л≥кар≥, губл€чись у здогадах, йдуть на операц≥ю.

≤ дуже дивуЇ л≥кар≥в, що п≥д час операц≥њ в органах пац≥Їнта не ви€вл€Їтьс€ н≥€коњ патолог≥њ, н≥€ких запалень, виразок, непрох≥дност≥, н≥чого, що могло б послужити причиною бол≥в. ¬ результат≥ л≥кар≥ розум≥ють, що захворюванн€ такого роду нос€ть чисто псих≥чний характер.

Ќайчаст≥ше под≥бним псих≥чним розладом страждають ж≥нки, тому що в≥др≥зн€ютьс€ б≥льш емоц≥йним ставленн€м до житт€. ≈моц≥њ, що переважають над розумом, вив≥льн€ють чутлив≥сть, в≥дчутт€ або, навпаки, знижують њх. Ћюди ≥стеричного складу характеру завжди намагаютьс€ привернути увагу до своЇњ персони. ѓм завжди хочетьс€ бути на виду, б≥льш значимими, визнаними, красивими, н≥ж це Ї насправд≥. ÷им ≥ по€снюЇтьс€ њх прагненн€ до переб≥льшень, драматизац≥€, створенн€ аж≥отажу навколо њхн≥х реальних або надуманих хвороб. «в≥дси ≥ з'€вл€Їтьс€ пристрасть до хвороб ≥ пошуку шл€х≥в њх л≥куванн€.

“ак≥ люди абсолютно не вм≥ють перебувати в конфл≥ктн≥й ситуац≥њ, вони в≥ддають перевагу Ђп≥ти у хворобуї, сховатис€ в≥д проблеми. Ћюди-≥стерики майстерно ман≥пулюють близькими, колегами ≥ нав≥ть л≥кар€ми. јдже в реальност≥ н≥€кого захворюванн€ у них немаЇ, але вони досить майстерно придумують ≥ роз≥грують його.

ўе одн≥Їю особлив≥стю даного синдрому Ї ознака Ђумовноњ бажаност≥ї хворобливого синдрому: симптоми хвороби досить рац≥ональн≥, оск≥льки виникаЇ саме той симптом ≥ тод≥, коли це потр≥бно ≥стерику. ј в зам≥н вони отримують таке бажане сп≥вчутт€, увагу, хтось бере на себе њх обов'€зки або виконуЇ вимоги. “акий у€вний хворий влаштовуЇ соб≥ ц≥лком зручне житт€: його н≥хто не турбуЇ, за ним догл€дають, в≥д нього н≥чого не вимагають, оск≥льки визнають т€жкохворим.

як чинити з Ђћюнхгаузенамиї?

як говорилос€ вище, у€вн≥ хвор≥ можуть Ђдовестиї свою хворобу до операц≥њ. якщо ж п≥сл€ операц≥њ л≥кар не ви€вл€Ї причин дл€ гострого болю, то в наступний Ђнападї вже застосовуютьс€ заходи по зн€ттю ≥стеричного розладу. ÷е можуть бути медикаментозн≥ заходи (п≥двищен≥ дози транкв≥л≥затор≥в, €кими дос€гаЇтьс€ заспокоЇнн€). “акож ефективна в таких ситуац≥€х ≥нтенсивна психотерап≥€, при €к≥й хворий вводитьс€ в г≥пнотичний або полуг≥пнотичний стан та наказом зн≥маЇтьс€ розлад.

ѕ≥дступн≥сть синдрому ћюнхгаузена в тому, що напади можуть повторюватис€, €кщо не провести тривалого курсу психотерап≥њ.

ќднак треба зазначити, що ≥нтенсивний ритм житт€ без зупинки, хрон≥чне занепокоЇнн€, перевтома, пригн≥чений стан здатн≥ викликати больов≥ в≥дчутт€ нав≥ть у здоровоњ людини, а особливо у вразливих людей. ÷е свого роду функц≥ональний б≥ль, €кий сигнал≥зуЇ про те, що давно пора зм≥нити спос≥б житт€. ј €кщо все залишити на своњх м≥сц€х, ≥стерична за характером людина буде намагатис€ Ђсховатис€ в хвороб≥ї, щоб втекти в≥д проблем, що потребують вир≥шенн€, ≥ знайти турботу, сп≥вчутт€ ≥ любов оточуючих.†