ƒисморфофоб≥€ Ч страх некрасивост≥ у п≥дл≥тк≥в
ƒисморфофоб≥€ Ч страх некрасивост≥ у п≥дл≥тк≥в
ƒисморфофоб≥€ Ч страх некрасивост≥ у п≥дл≥тк≥в

Ѕатькам багатьох п≥дл≥тк≥в часто доводитьс€ стикатис€ з гострим невдоволенн€м д≥тей своЇю зовн≥шн≥стю. “аке пон€тт€ психолог≥€ називаЇ дисморфофоб≥Їю. ѕричому негативне сприйн€тт€ де€ких «недол≥к≥в» свого т≥ла може перерости у хворобливий стан, накладаЇ в≥дбиток на повед≥нку, навчанн€, стосунки з близькими та однол≥тками. „и можна допомогти дитин≥ позбутис€ под≥бних комплекс≥в?

ƒисморфофоб≥€ (в переклад≥ з грецького — «нав'€зливий страх т≥лесноњ деформац≥њ») — форма псих≥чного розладу, властива п≥дл≥тковому ≥ юнацькому в≥ку в≥д 13 до 20 рок≥в. √оловн≥ про€ви дисморфофоб≥њ — невдоволенн€ окремими рисами обличч€ або ф≥гури. Ќа думку психолог≥в, це своЇр≥дний синдром, €кий характеризуЇтьс€ думками про у€вну зовн≥шню потворност≥. Ќезважаючи на те, що в б≥льшост≥ випадк≥в так≥ думки Ї надуманими, зайве прагненн€ до краси може п≥дпор€дкувати соб≥ житт€ п≥дл≥тка.

ƒ≥йсно, багато молодих людей в≥дчувають т€жк≥ стражданн€ через нев≥дпов≥дн≥сть своњм або чужим ≥деалам. „асто њх зовн≥шн≥й вигл€д сильно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ≥деалу або бажаного образу. ≤ чим сильн≥ше ц≥ розб≥жност≥, тим б≥льш сильне душевне неблагополучч€ вони в≥дчувають. ѕор€д з дисморфофоб≥Їю стоњть р€д ≥нших псих≥чних захворювань, при €ких хвор≥ надм≥рно зосереджуютьс€ на своЇму зовн≥шньому вигл€д≥ - анорекс≥€, бул≥м≥€, соц≥офоб≥€ та ≥н.

ѕричини дисморфофоб≥њ

¬≥кова категор≥€ хворих дисморфофоб≥Їю не випадково включаЇ в себе п≥дл≥тк≥в. —аме в цьому в≥ц≥ в≥дбуваЇтьс€ бурхливе ф≥з≥олог≥чне дозр≥ванн€, п≥дростаюча дитина бачить, €к стр≥мко зм≥нюЇтьс€ њњ т≥ло. ѕереживанн€ з приводу своЇњ зовн≥шност≥ в цьому в≥ц≥ в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ характерн≥ дл€ вс≥х п≥дл≥тк≥в, €к≥ особливо уважн≥ в цей пер≥од до своЇњ зовн≥шност≥, особливо до обличч€. ≤ варто пам'€тати, що будь-€ке висловлюванн€ з цього приводу, нав≥ть жарт≥вливе, може бути сприйн€то дуже бол≥сно.

як правило, невдоволенн€ своњми рисами обличч€ або ф≥гурою виникаЇ еп≥зодично, п≥сл€ €кихось репл≥к однол≥тк≥в або дорослих. јле в окремих випадках таке невдоволенн€ присутнЇ пост≥йно, коли п≥дл≥тка пост≥йно дражн€ть у школ≥ чи у двор≥. ¬ результат≥ виникаЇ своЇр≥дна патолог≥€, коли утворюютьс€ ст≥йк≥ у€вленн€ про власну ф≥зичну недосконал≥сть, а найболюч≥ше в ц≥й ситуац≥њ, коли люди, чи€ думка важлива дл€ п≥дл≥тка, акцентують увагу на його «недол≥ку».

Ќайнебезпечн≥шим у ц≥й ситуац≥њ може стати те, що воно може стати хрон≥чним ≥ перейти в доросле житт€. ¬ цьому випадку вже дорослу людину будуть турбувати думки про те, що в нењ Ї ф≥зичн≥ недол≥ки, а це неодм≥нно позначитьс€ на њњ впевненост≥ в соб≥, кар'Їр≥, особистому житт≥. ѕри цьому у€вний недол≥к найчаст≥ше переб≥льшений. як правило, невдоволенн€ п≥дл≥тк≥в зосереджуЇтьс€ на форм≥ носа, вух, чола, губ, щелеп, зуб≥в, н≥г, р≥дше живота ≥ стегон, на€вност≥ родимих ​​пл€м та ≥н. ¬ипадки дисморфофоб≥њ також пов'€зан≥ з острахом хворих, що вони поширюють неприЇмн≥ запахи: наприклад, запах з рота, запах поту, сеч≥. —траждаюч≥ ц≥Їю патолог≥Їю пост≥йно в≥дчувають страх, що навколишн≥ обговорюють њх ≥ см≥ютьс€ над ними.

ѕро€ви дисморфофоб≥њ

«айва зосереджен≥сть на своњй зовн≥шност≥ нер≥дко супроводжуЇтьс€ бажанн€м п≥дл≥тка звернутис€ до л≥карського втручанн€, а саме пластичноњ х≥рург≥њ. ” р€д≥ випадк≥в хвор≥ ви€вл€ють таку активн≥сть, що њм вдаЇтьс€ переконати ≥ л≥кар≥в, ≥ батьк≥в у необх≥дност≥ такоњ операц≥њ. јле в п≥дсумку нав≥ть найвдал≥ша операц≥€ не приносить заспокоЇнн€ хворому, в≥н знаходить у себе нов≥ дефекти ≥ продовжуЇ страждати. Ѕувають випадки, коли п≥дл≥тки, €к≥ страждають дисморфофоб≥Їю, намагаютьс€ сам≥ самост≥йно виправити своњ недол≥ки: сид€ть на виснажлив≥й ​​д≥Їт≥, придумують соб≥ комплекс небезпечних вправ ≥ т.п. ” важк≥й форм≥ дисморфофоб≥€ може стати причиною суњциду.

ѕрийн€ти ≥ полюбити себе

Ќа щаст€, у б≥льшост≥ людей п≥дл≥тков≥ комплекси з в≥ком проход€ть. ћи доросл≥шаЇмо, закохуЇмос€, в≥дчуваЇмо себе потр≥бними комусь, дбаЇмо про ближн≥х, приймаЇмо њх п≥клуванн€. « в≥ком людина розвиваЇтьс€, в≥дкриваЇ в соб≥ сильн≥ сторони, вчитьс€ оц≥нювати себе об'Їктивно.  р≥м того, ми вчимос€ вм≥ло приховувати своњ недол≥ки ≥ п≥дкреслювати достоњнства. «агалом, кожен з нас починаЇ приймати себе таким, €ким в≥н Ї, незважаючи на вс≥ вади.

јле Ї категор≥€ людей, €ких њхн≥ комплекси супроводжують все житт€. ≤ €кщо вони хочуть пом≥н€ти щось у своЇму житт≥, њм треба завжди пам'€тати, що ми сам≥ несемо в≥дпов≥дальн≥сть за своЇ житт€, ≥ т≥льки в≥д нас самих залежить, чи будемо ми концентруватис€ на своњх недол≥ках, неск≥нченно мнучи душу старими ранами, шкодуючи ≥ ненавид€чи себе, або просто почнемо пом≥чати все те, що Ї хорошого в нас ≥ навколо нас, навчимос€ приймати ≥ любити себе.